в означеннях
Тлумачення, значення слова «струмінь»:

СТРУ́МІНЬ, меня, чол.

1. Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини. Як заплаче [Горпина], як затужить, — де ті й сльози беруться! так і ллються струменем (Марко Вовчок, I, 1955, 68); Як тільки підвозили бочку, до неї з галасом кидались школярі і по черзі підставляли під бурхливий струмінь відра (Олесь Донченко, V, 1957, 212); Раптом велика брила породи сама відвалилась, і з земних грудей могутнім струменем вдарила вода (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 99); Скинув [Щорс] шкіряну тужурку. Відкрив кран і з стогоном підставив голову під холодний струмінь (Олександр Довженко, I, 1958, 184);  * У порівняннях. По дереві фуганок майже співає,.. робота тече, як струмінь пахущої води (Юрій Яновський, II, 1958, 140);
//  Вузький потік або неширока смужка світла, диму, полум'я, повітря і т. ін., що поширюється, спрямовується куди-небудь. В цехи струменями лилося сонячне світло (Олесь Донченко, Карб, камінь, 1946, 39); Над хатами курились димарі.. Дим тягнувся рівним струменем в небо (на погоду!) (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 371); Він відчинив вікно, і струмінь свіжого повітря влетів у вагон (Микола Трублаїні, II, 1950, 133); Струмінь вогню вирвався з кулемета (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 554);
//  Безперервний потік сипкої речовини. Струмені піску здіймаються над землею, б'ють в лице, сліплять очі, залазять у вуха (Радянська Україна, 30.VIII 1952, 2);  * Образно. У Маріїну гарячу проповідь вклинялися десятки нових голосів. Наче прорвало нетривку греблю, що стримувала бурхливий словесний струмінь (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 348).

2. рідко. Те саме, що струмок 1. А вже красне сонечко Припекло, припекло,.. На вулиці струмені Воркотять, воркотять (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 233); Рушиться по полю сніг, Свиснув бабак, почорніла дорога, Струмінь в ярочку побіг (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 87);  * Образно. Хай усі струмені й ріки нашої багатонаціональної й багатобарвної літератури течуть і шумлять кожна по-своєму (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 76).

3. перен. Певна риса, особливість, властива кому-, чому-небудь або характерна для когось, чогось. Високою мірою властивий був Неруді гумористичний струмінь (Максим Рильський, III, 1956, 318); Загальновідомо, що перші кроки становлення радянської літератури позначені могутнім струменем романтики, народженої пролетарською революцією (Народна творчість та етнографія, 1, 1967, 87);
//  Суспільний, науковий, літературний і т. ін. напрям, школа, течія. Минули довгі роки, перш ніж із загальнодемократичного потоку виділився пролетарський струмінь, а рух робітників почав набирати організованого, дійсно класово-пролетарського характеру (Комуніст України, 12, 1966, 41); Саме в цей період, коли творчість письменниці [О. Кобилянської], її талант стали загальновизнаними, чиняться спроби відірвати її од демократичного струменя розвитку української літератури (Вітчизна, 12, 1963, 186);
//  Елемент, певна сторона чого-небудь. Фольклорні струмені в драматичні твори проникають, головним чином, через мову дійових осіб (Народна творчість та етнографія, 3, 1961, 42).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 791.

Коментарі (1)