в означеннях
Тлумачення, значення слова «струнний»:

СТРУ́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до струна 1. Вони співають — і співає з ними Усе навколо, зриме і незриме, Ба навіть сивоусий бригадир, Скупий у мові і суворий в ділі, Підхоплює ті звуки легкокрилі, Немов бандури струнний перебір (Максим Рильський, III, 1961, 205).

2. Який створює звук за допомогою струн (про музичні інструменти). Музичні інструменти, поширені нині у народно-мистецькому побуті, поділяються на три великі групи: ударні, духові та струнні (Знання та праця, 7, 1971, 20);
//  Який складається з таких інструментів. Сюїта для струнного квартету [П. О.] Козицького являє собою тему з шістьма варіаціями (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 144); Вони зайняли окрему кабінку поближче до естради, де розташувався струнний оркестр (Олесь Донченко, V, 1957, 282);
//  Признач. для виконання на таких інструментах, виконуваний на них. Струнна мелодія.
 Струнний гурток — гурток любителів гри на струнних інструментах. — Де там думати про побачення, коли в дзеркало ніколи глянути! Керую танцювальним і струнним гуртками, редагую стінну газету, очолюю агіткультбригаду (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 170).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 794.

Коментарі (0)