в означеннях
Тлумачення, значення слова «струшувати»:

СТРУШУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУСИТИ, струшу, струсиш, док.

1. перех., з кого—чого. Збивати, скидати що-небудь з поверхні чогось. — Нічого, — заспокоювала головиха, струшуючи з свого дорогого шовкового плаття краплі чаю, а в душі лаяла і попадю, і секретариху (Панас Мирний, III, 1954, 192); — Прогуло! — озвався перший Сагайда, струшуючи з себе землю (Олесь Гончар, I, 1954, 77); Я струсив спокійно Собі з одежі порох подорожній (Леся Українка, IV, 1954, 116); Тимко струсив із сорочки сухі соснові голки, вийшов із куреня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 342);  * Образно. Павло струшував з себе шати сну, поволі повертався до реальності (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 286);  * У порівняннях. Чужі очі уже впиваються в спину Тимофія. Він повів плечима, мовби струшуючи недобрий погляд (Михайло Стельмах, II, 1962, 34);
//  від чого і без додатка. Трясучи що-небудь, очищати, звільняти його від чогось. Увіходить Хламушка. Він в осінньому пальті з піднятим коміром і з мокрим зонтиком, якого струшує (Іван Кочерга, II, 1956, 41); Молодий шпинат обчищають, промивають, струшують від води, дрібно нарізують і заливають соусом з олії (Українські страви, 1957, 47); На півкрочка посунулась [молодиця] поза лавою та, взявши рушничок, злегенька його струсила (Марко Вовчок, VI, 1956, 284);  * Образно. Стимулююча дія переливання крові виявляється ж саме у вигляді удару, шоку, що струшує весь організм (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 296).

2. перех. Трусячи, звільняти дерево, кущ від плодів. Одного дня трусили в садку яблука в коші, а чоловік мій струшує та все з яблуні на мене поглядає (Марко Вовчок, I, 1955, 135); Струшувати або збивати плоди категорично забороняється, бо від цього ще й пошкоджуються дерева та знижується врожай у наступні роки (Колгоспник України, 7, 1956, 38); [Денис:] Я, бачте, переліз через пліт й украв з півдесятка яблучок — не струсив, а з землі взяв (Марко Кропивницький, II, 1958, 445);  * Образно. Осінь уже струсила з дерев частину їх літнього вбрання і насипала на землі м'який килим мертвого листя (Борис Грінченко, II, 1963, 292).

3. перех. Трусячи, збивати що-небудь. Повіяв легенький вітрець, струшуючи з листу неопалі краплі (Панас Мирний, I, 1954, 343); Шумів вітер і струшував на Ярину пелюстки яблуневого цвіту (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 207); Човен м'яко вткнувся в пісок, струсив кілька росин з куща верболозу (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 466);
//  Скидати, обсипати листя, пелюстки, плоди і т. ін. Віття акацій сумовито шумить над шляхом, раз у раз струшуючи на гриву коней свій прив'ялений цвіт (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 381); Молодий білокорий осокор струшував з себе білий пух, застилаючи легкою прозоро-сріблястою порошею шкільне подвір'я (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 17);  * Образно. Високе небо рясним зорепадом струшувало зорі в темну Ташань і гасило їх там — одну за другою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 170).

4. неперех., ким, чим. Трясти кого-, що-небудь. Квітникарки струшували букетами просто перед обличчям жаданих покупців (Юрій Смолич, II, 1958, 113); Гнат, мов ранений ведмідь, кинувся до Олександри й схопив її за груди: — Пусти! — не своїм голосом заревів він, струсивши Олександрою, як грушею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 73);
//  перех. Різко трясти посудину, щоб збовтати, перемішати або втрамбувати те, що в ній міститься. Я струшую в руках пляшку, і ми всі троє чуємо, як у ній булькає (Іван Микитенко, II, 1957, 153); М'ятні краплі часто готують у народі самі. Для цього 1 частину (за вагою) дрібно порізаних сушених листків холодної м'яти заливають 20 частинами 90° спирту; настоюють цілу добу, струшуючи час від часу, віджимають і віджате проціджують (Лікарські рослини.., 1958, 80); Бочку добре струшують, щоб огірки щільно вляглись (Українські страви, 1957, 407);
//  перех. Різко трусячи рукою, збивати що-небудь. Воля ненавмисне розбив термометра, коли струшував, і температуру стали міряти, прикладаючи руки до чола хворої (Юрій Яновський, II, 1954, 33);
//  неперех., чим. Різким рухом закидати щось, трясти чим-небудь. Дівчина скидав капелюх, .. струшує кучерями, любуючись їх мінливим блиском (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 218); Євгенія Богданівна струшує головою, відкидає коротке, на англійський проділ розчесане волосся назад (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 23).

5. перех. Примушувати тіло тремтіти, здригатися, трястися, коливатися (про хворобу). Йому було важко говорити, бо кашель струшував худорляве тіло й скручував у три погибелі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 17); Яринка сиділа на невисокій скрині з інструментами і дивилася на сонце. Нервова лихоманка струшувала все її тіло (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 128); Тіло моториста струсили дрібні холодні хвильки лихоманки (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 8).

6. перех. Сильно хитати, коливати що-небудь. Люди міцно трималися за щогли, різні підпірки, ручки, щоб не падати, коли кит струшував пароплав (Микола Трублаїні, I, 1955, 186);
//  безос. Коли сани різко струшувало на виямках або товстих коренях дерев, Кемпер коротко лаявся крізь зуби (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 89);  * Образно. Буйне почуття великої радості раптом струшує всю істоту хлопчика (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 83); Двадцять чотири постріли струсили вечірню тишу (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 130).

7. перех., перен. Звільнятися від чогось небажаного, неприємного. Напруженням мозкової волі він струсив із себе в'язкий острах і сміливо глянув Тучинському в очі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 344); Геннадій уже не має сил стрепенутися, струсити з себе якусь драглисту апатію (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 796.

Коментарі (0)