в означеннях
Тлумачення, значення слова «струшуватися»:

СТРУШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТРУСИТИСЯ, струшуся, струсишся, док.

1. Обтрушуючи себе, очищатися від чого-небудь. — Та тут, як і надворі, ллє! — скрикнув він, струшуючись (Панас Мирний, IV, 1955, 89); Михайло бадьоро вистрибнув із візка, струсився.. і попростував до хвіртки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 159);
//  Трясучи тілом, очищатися від чого-небудь (про тварин). У присмерку беркут прилетів на своє звичне сідало і довго вовтузився, чистив дзьобом велетенське пір'я, струшувався і намагався зручніше усістися на ночівлю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 152).

2. Дрижати, хитатися, коливатися, двигтіти від струсу. «Мирньш» рипить усіма своїми зв'язками і наче стогне і здригається і, стрімко хитаючись, пірнає бугшпритом у воду і знову струшується, винирнувши з води (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 399).

3. Відриватися й падати від струсу. В теплицях, де росли помідори, встановили свистки, що діяли від стисненого повітря. Внаслідок коливання повітря, викликаного свистком, пилок добре струшувався (Хлібороб України, 7, 1965, 46); Її ластів'яні щоки світилися приязню, на брові тремтіла стигла краплина. Вона переливалася невиразними боками, ось-ось струситься (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 250);  * Образно. Літо стояло сухе, червневими ночами Ташань кипіла від зорепадів, а людям тільки дай на очі, кажуть: — Ото бомби кидають, не втримуються й зорі на небі — струшуються (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 299).

4. Мимоволі робити різкі, судорожні рухи; здригатися. Христя мовчки виступала і раз по раз струшувалась (Панас Мирний, III, 1954, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 797.

Коментарі (0)