в означеннях
Тлумачення, значення слова «стрибунець»:

СТРИБУНЕ́ЦЬ, нця, чол.

1. Зменш.-пестл. до стрибун 1. Горобчик, сіренький стрибунець, хитро клює насіннячко (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 102); Мурахи на мову цю Так сказали Стрибунцю: — Хто улітку грає, скаче, Топче в забавках траву, Той узимку гірко плаче Під музику снігову! (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 85).

2. перев. у сполуч. зайчик-стрибунець, коник-стрибунець. Уживається на позначення зайця, коника (перев. як епітет). На що вже Зайчик-стрибунець — І той урве хоч хвостика кінець, А капосній Лисиці Аж весело креснуть його по пиці (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 103); В той день ковалеві здавалось навіть, же [що] найгучніший голос має невгамовний коник-стрибунець (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 21).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 766.

Коментарі (0)