СТРИ́ГА, и, жін., розм. Коротко обстрижена покритка. [Відьма:] Дітей, бачся [бач], годувала Та в засік ховала. Та очіпок, се вже вранці, Клоччям вимощала, Щоб не знать було, що стрига (Тарас Шевченко, II, 1963, 311).
СТРИ́ГА, и, жін., розм. Коротко обстрижена покритка. [Відьма:] Дітей, бачся [бач], годувала Та в засік ховала. Та очіпок, се вже вранці, Клоччям вимощала, Щоб не знать було, що стрига (Тарас Шевченко, II, 1963, 311).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 767.