СТРИГТИ, стрижу, стрижеш; мин. ч. стриг, ла, ло; недок.
1. перех. і без додатка. Ножицями, машинкою
і т. ін. зрізувати, підрізувати (волосся, шерсть і т. ін.).
Шерсть стрижуть і шкуру деруть (Українські народні прислів'я та приказки, 1963,
100); Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку,
почали стригти довгу косу, мазати голову дьогтем,
натикати пір'ям (Панас Мирний, IV, 1955, 235);
//
Зрізувати або підрізувати кому-небудь чи на чомусь
волосся, шерсть і т. ін. Пас Чабан, було, в своєму раї.
І гадки-гадоньки не має. Пасе, і доїть, і стриже Свою
худобу та співає... (Тарас Шевченко, II, 1963, 404); Волторник..
почав стригти. Довго він скуб мене (Євген Кравченко,
Бувальщина, 1961, 11); Від світанку до смеркання стригла
вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв'язаними
ногами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 145); Вона посадила
Антона до вікна, у запічку знайшла ножиці, гребінець
й почала стригти й скубти голову (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1959, 145); У спеціально обладнаному приміщенні
стрижуть овець електромашинками (Знання та праця, 2,
1962, 17);
// Підрізувати волосся яким-небудь способом,
за якоюсь модою, за якимсь зразком і т. ін. Волосся
стригла [Марина] коротко, не морочила собі голови
зачісуванням, і тому бувала переважно розпатлана — з
чубчиком на лобі (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 44);
// Підрізувати,
укорочувати (листя, гілки, траву і т. ін.). Ножиці раз у
раз клацають, так і стрижуть, так і стрижуть верхівки
гілочок... (Олесь Донченко, Перемога.., 1949, 52);
// Підрізувати,
укорочувати гілки, траву і т. ін. на дереві, луці тощо.
Живопліт підстригають щороку навесні і влітку. Стрижуть
під шнур зверху і з боків (Хлібороб України, 9, 1964,
24).
♦ Стригти [всіх] під одну гребінку див. гребінка;
Стригти вухами — водити вухами назад і вперед (про
коней, зайців). Навіть коні під нашими їздцями
почали тремтіти всім тілом, стригти вухами і форкати
ніздрями (Іван Франко, VI, 1951, 62); Коні насторожено стригли
вухами, чули вовків (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 215); Сич
десь зовсім близько проскрипів на верхів'ї верби. Кінь
вухами стриже, похропує, задкує від латаття (Олесь Гончар,
Циклон, 1970, 100); Стригти оком (очима) див. око 1.
2. перех. і без додатка, перен., розм. Сильно бити по чому-небудь. Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (Іван Котляревський, I, 1952, 251).
3. неперех., перен., розм. Говорити багато, швидко,
перев. різко. Він їй слово нехотя скаже чи не скаже,
а вона йому десять: та так і стриже, так і стриже
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 43);
// Хилити (розмову) до
чого-небудь. Ви, певне, добродію, догадуєтесь, куди се я
стрижу, ведучи таку річ (Панас Мирний, V, 1955, 361).
4. неперех., перен., розм. Швидко летіти,
переміщатися. Літак над горами стриже. Нижче й нижче, наді
мною став, стрепенув крильми (Юрій Яновський, I, 1954,
38).
▲ Стригти купони: а) жити на ренту, на проценти
з цінних паперів; б) користуватися чим-небудь
здобутим, досягнутим раніше. Утвердження письменника
відбувається по-різному. Одні з першого виступу
здобувають літературний олімп, блискавичну славу і
популярність, продовжують далі вдосконалюватися або,
навпаки, заспокоюються, «стрижуть купони» з ранньої
удачі (Вітчизна, 8, 1971, 171).