в означеннях
Тлумачення, значення слова «стриманий»:

СТРИ́МАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стримати. Руки опустив старий митець од рогу, І дивний ріг упав, гойдаючися, вниз, На тасьмі стриманий (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 142).

2. у знач. прикм. Який уміє стримуватися, володіти собою, не виявляти своїх почуттів. Старшина Буряченко належав до людей стриманих (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 226); Образ Ватутіна живий, сповнений чарівності, окреслений [Л. Дмитерком] всебічно. Небагатослівний, стриманий, суворо вимогливий до підлеглих і разом з тим уважний, гуманний, — таким постає перед нами Ватутін (Історія української літератури, II, 1956, 329);
//  у чому, з ким. Помірний, скупий у вираженні, прояві чого-небудь. Поважний і завжди стриманий в рухах Петро легко, по-парубоцькому, схопив брата з лави (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); [Надія:] Дорогий Карпо Корнійовичу, скажіть, чому ви з усіма жартуєте, веселий, а зі мною такий стриманий? (Олександр Корнійчук, Калин. гай, 1950, 49).

3. у знач. прикм. Який виявляється не повною мірою; затамований, заглушений. Та хто се плаче там, в другій хатині? Чиє ридання стримане, тяжке?.. (Леся Українка, I, 1951, 32); Чути було тиху розмову, стриманий сміх (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 9); Стриманий шепіт пробігає між гостей (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 20); Щорс почав говорити. Не голосно, але в кожному його слові було стільки сили, ясності і стриманого гніву (Олександр Довженко, I, 1958, 205); За ці вечори в нього від лічби опухли очі, але загадкові зіниці були наповнені стриманим задоволенням переможця (Михайло Стельмах, II, 1962, 313);
//  Який не відзначається сердечністю, привітністю. На вишукане його кавалерське вітання господиня відповіла стриманим уклоном (Іван Ле, Наливайко, 1957, 15); Стримана зустріч;
//  Спокійний, не різкий. Зараз Хома таки почував себе досить прикро, вислуховуючи стримані скарги робітників (Олесь Гончар, III, 1959, 426).

4. у знач. прикм. Який відбувається, здійснюється неквапливо, уповільнено. Потім стриманою, трохи нетривкою ходою заступила [Тетяна] жінку з дитиною і стала перед чорною цівкою дула (Яків Баш, На землі.., 1957, 46); Званов підійшов обережною стриманою ходою. Зупинився, насторожений і зацікавлений (Олесь Донченко, II, 1956, 90).

5. у знач. прикм., перен. Позбавлений барвистості, яскравості. Нерідко зустрічалися плахти, що мають стримані кольори — чорний, жовтий, білий. Вони носились жінками старшого віку (Народна творчість та етнографія, 2, 1962, 102); За колоритом офорти В. Мироненка досить стримані, переважна більшість їх виконана в холодних тонах (Вітчизна, 6, 1962, 182).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 770.

Коментарі (0)