СТРИМУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРИМАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Уповільнювати рух кого-,
чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися. —
Держіть, хлопці, бо напира, — просив він, з трудом
стримуючи воза (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 47); Надвечір, стримуючи
запінених вороних, прямо з ярмарку, підкотив до його
воріт Карпо (Михайло Стельмах, II, 1962, 365); Запримітивши
верхівці стримали коней і збилися оддалік у тісну
рухливу купу (Павло Загребельний, Диво, 1968, 215);
// перен.
Гальмувати просування, розвиток чого-небудь; затримувати.
Не можна перестрибувати через неминучі ступені
розвитку, так само як і затримуватися на досягнутому,
стримувати рух вперед (Програма КПРС, 1961, 56);
Капіталізм стримує розвиток виробництва, гальмує
ліквідацію відсталих соціальних структур (Наука і життя, 11,
1969, 2);
// перен. Переривати природний хід, розвиток
чого-небудь; зупиняти. За щастя народів усіх
виступають народи планети — і ніколи не стримають їх
ні броня, ні вогонь, ні багнети (Микола Упеник, Вірші.., 1957,
106);
// Утримувати кого-небудь від вияву якихсь
почуттів, від здійснення певних намірів, учинків.
Командирам коштувало зусиль стримувати бійців від
передчасного виступу, від негайної атаки на Перекоп
(Олесь Гончар, II, 1959, 406); — То чого біжиш, мов запалений?
Там світ перекинувся чи Стрий догори потік? —
стримувала його жінка (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950,
96); Юрчик завжди був проти моїх витівок, завжди
намагався стримати мене і лаяв, коли я не слухався його
(Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 8);
// Заважати, перешкоджати
здійсненню, вияву чого-небудь. Кругом метушня,
біганина, сполохані крики, а він — з револьвером у руці..
Нехтуючи небезпекою, стримує паніку, дає розпорядження
(Олесь Гончар, II, 1959, 170); Лежать під бурею
негоди, щоб ката стримати удар, аеростатів загороди
готові знятися до хмар (Володимир Сосюра, II, 1958, 442).
♦ Стримувати (стримати) себе — те саме, що стримуватися 1.
Дівчинці дуже кортіло сказати, що вона
зовсім нічого не боїться, але вона стримала себе (Оксана Іваненко,
Великі очі, 1956, 22); Щур себе не міг стримати, він
бачив перед собою людину, яка йому повернула те, що в
його житті було найдорожче, повернула можливість
чути гудки (Семен Скляренко, Помилка, 1933, 173).
2. Протистояти напорові, натискові кого-, чого-небудь.
Вривається юрба одвідачів [відвідувачів]. Ключар
і його помічник, стоячи на дверях, стримують натовп
(Леся Українка, II, 1951, 479); В розрізах вулиць стояли товпи
людей, їх стримували городовики (Юрій Смолич, II, 1958,
118); Здичавлені гурти.. враз запрудили собою весь
перешийок.. Не знайшлося в полковника сили, щоб стримати
цю навалу (Олесь Гончар, II, 1959, 83); Вартові не могли
стримати натиск, їх розметали пішці [піші воїни]
(Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 335);
// Не давати
можливості кому-небудь просуватися вперед, наступати.
Зате їх [оборонців] цільні, хоч і рідкі, стріли
смертельно разили монголів і стримували їх від наближення
(Іван Франко, VI, 1951, 80); Як могли забути там про них,
про останніх, що, стримуючи ворога, самовіддано захищали
весь день оцю переправу? (Олесь Гончар, II, 1959, 286).
Стримувати (стримати) атаку (наступ і т. ін.) —
те саме, що Здержувати (здержати) атаку (наступ
і т. ін.) (див. здержувати). — Ми третій день стримували
наступ вдесятеро сильнішого ворога (Яків Качура, Вибр.,
1953, 301).
3. Не давати чому-небудь виявлятися повною мірою.
Настя довго не спала тієї ночі і гірко плакала,
стримуючи ридання, щоб не збудити брата (Леся Українка, III,
1952, 589); Робітник з Бичківського хімічного заводу
Василь Сокіл весь час стримував кашель (Семен Скляренко, Карпати,
II, 1954, 271); Жінка підставляє сонцеві радісне обличчя
й ніяк не може стримати широкої посмішки (Юрій Яновський,
I, 1958, 577); Беззвучно хапаючи повітря, Іван Іванович
напружував усю свою волю, щоб стримати судорогу
(Іван Багмут, Опов., 1959, 59);
// Припиняти вияв чого-небудь,
затамовувати, заглушати якесь почуття. Оксані
подих перехопило. Ледь стримуючи хвилювання, вона
здвигнула плечима (Андрій Головко, I, 1957, 114); — Ну,
добре, — стримав образу Аркадій Петрович. — Не одрікаюсь
од своїх слів... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 391); Коли міни
лягали десь поза траншеєю на обпаленій, переритій
землі, Брянський не міг стримати свого роздратування
(Олесь Гончар, III, 1959, 52).
Стримувати (стримати) подих — те саме, що Затамовувати
(затамувати) дихання (дух, віддих і т. ін.)
(див. затамовувати). Стримуючи подих, слухаємо ми
слова, повні невимовного горя, одчаю, що йдуть з глибини
розтоптаного серця (Минуле українського театру, 1953, 108);
Стримувати (стримати) серце — те саме, що Здержувати
(здержати) серце (див. здержувати). Тяжко йти
до милого, коли він не йде, А ще тяжче стримати серце
молоде! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 28).
4. Примушувати кого-небудь залишитися десь; не
відпускати, затримувати. Вона могла б його стримати,
вдержати тут силою свого почуття,.. але Тоня не
зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до
себе..! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 326).
♦ Стримати слово (обіцянку) — те саме, що Здержати
слово (обіцянку) (див. здержувати). Ти просиш
приїхати до вашого виїзду, але я не можу сього зробити,
бо обіцяла нашим пождати їх тут і тепер можу їх
засмутити, а може й образити, коли не стримаю слова
(Леся Українка, V, 1956, 154).