в означеннях
Тлумачення, значення слова «стримувати»:

СТРИМУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРИМАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися. — Держіть, хлопці, бо напира, — просив він, з трудом стримуючи воза (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 47); Надвечір, стримуючи запінених вороних, прямо з ярмарку, підкотив до його воріт Карпо (Михайло Стельмах, II, 1962, 365); Запримітивши верхівці стримали коней і збилися оддалік у тісну рухливу купу (Павло Загребельний, Диво, 1968, 215);
//  перен. Гальмувати просування, розвиток чого-небудь; затримувати. Не можна перестрибувати через неминучі ступені розвитку, так само як і затримуватися на досягнутому, стримувати рух вперед (Програма КПРС, 1961, 56); Капіталізм стримує розвиток виробництва, гальмує ліквідацію відсталих соціальних структур (Наука і життя, 11, 1969, 2);
//  перен. Переривати природний хід, розвиток чого-небудь; зупиняти. За щастя народів усіх виступають народи планети — і ніколи не стримають їх ні броня, ні вогонь, ні багнети (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 106);
//  Утримувати кого-небудь від вияву якихсь почуттів, від здійснення певних намірів, учинків. Командирам коштувало зусиль стримувати бійців від передчасного виступу, від негайної атаки на Перекоп (Олесь Гончар, II, 1959, 406); — То чого біжиш, мов запалений? Там світ перекинувся чи Стрий догори потік? — стримувала його жінка (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96); Юрчик завжди був проти моїх витівок, завжди намагався стримати мене і лаяв, коли я не слухався його (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 8);
//  Заважати, перешкоджати здійсненню, вияву чого-небудь. Кругом метушня, біганина, сполохані крики, а він — з револьвером у руці.. Нехтуючи небезпекою, стримує паніку, дає розпорядження (Олесь Гончар, II, 1959, 170); Лежать під бурею негоди, щоб ката стримати удар, аеростатів загороди готові знятися до хмар (Володимир Сосюра, II, 1958, 442).
Стримувати (стримати) себе — те саме, що стримуватися 1. Дівчинці дуже кортіло сказати, що вона зовсім нічого не боїться, але вона стримала себе (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 22); Щур себе не міг стримати, він бачив перед собою людину, яка йому повернула те, що в його житті було найдорожче, повернула можливість чути гудки (Семен Скляренко, Помилка, 1933, 173).

2. Протистояти напорові, натискові кого-, чого-небудь. Вривається юрба одвідачів [відвідувачів]. Ключар і його помічник, стоячи на дверях, стримують натовп (Леся Українка, II, 1951, 479); В розрізах вулиць стояли товпи людей, їх стримували городовики (Юрій Смолич, II, 1958, 118); Здичавлені гурти.. враз запрудили собою весь перешийок.. Не знайшлося в полковника сили, щоб стримати цю навалу (Олесь Гончар, II, 1959, 83); Вартові не могли стримати натиск, їх розметали пішці [піші воїни] (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 335);
//  Не давати можливості кому-небудь просуватися вперед, наступати. Зате їх [оборонців] цільні, хоч і рідкі, стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (Іван Франко, VI, 1951, 80); Як могли забути там про них, про останніх, що, стримуючи ворога, самовіддано захищали весь день оцю переправу? (Олесь Гончар, II, 1959, 286).
 Стримувати (стримати) атаку (наступ і т. ін.) — те саме, що Здержувати (здержати) атаку (наступ і т. ін.) (див. здержувати). — Ми третій день стримували наступ вдесятеро сильнішого ворога (Яків Качура, Вибр., 1953, 301).

3. Не давати чому-небудь виявлятися повною мірою. Настя довго не спала тієї ночі і гірко плакала, стримуючи ридання, щоб не збудити брата (Леся Українка, III, 1952, 589); Робітник з Бичківського хімічного заводу Василь Сокіл весь час стримував кашель (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 271); Жінка підставляє сонцеві радісне обличчя й ніяк не може стримати широкої посмішки (Юрій Яновський, I, 1958, 577); Беззвучно хапаючи повітря, Іван Іванович напружував усю свою волю, щоб стримати судорогу (Іван Багмут, Опов., 1959, 59);
//  Припиняти вияв чого-небудь, затамовувати, заглушати якесь почуття. Оксані подих перехопило. Ледь стримуючи хвилювання, вона здвигнула плечима (Андрій Головко, I, 1957, 114); — Ну, добре, — стримав образу Аркадій Петрович. — Не одрікаюсь од своїх слів... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 391); Коли міни лягали десь поза траншеєю на обпаленій, переритій землі, Брянський не міг стримати свого роздратування (Олесь Гончар, III, 1959, 52).
 Стримувати (стримати) подих — те саме, що Затамовувати (затамувати) дихання (дух, віддих і т. ін.) (див. затамовувати). Стримуючи подих, слухаємо ми слова, повні невимовного горя, одчаю, що йдуть з глибини розтоптаного серця (Минуле українського театру, 1953, 108); Стримувати (стримати) серце — те саме, що Здержувати (здержати) серце (див. здержувати). Тяжко йти до милого, коли він не йде, А ще тяжче стримати серце молоде! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 28).

4. Примушувати кого-небудь залишитися десь; не відпускати, затримувати. Вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття,.. але Тоня не зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до себе..! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 326).
Стримати слово (обіцянку) — те саме, що Здержати слово (обіцянку) (див. здержувати). Ти просиш приїхати до вашого виїзду, але я не можу сього зробити, бо обіцяла нашим пождати їх тут і тепер можу їх засмутити, а може й образити, коли не стримаю слова (Леся Українка, V, 1956, 154).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 771.

Коментарі (0)