СТРИВОЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. Відчути тривогу, неспокій; занепокоїтися, схвилюватися. За Дніпром усі стривожились, що кцязь Єремія оселяється над Сулою; усі думали, що він наведе ксьондзів та єзуїтів, заведе польське військо й силуватиме до унії й католицтва (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 20); В понеділок в обідню пору прийшла з відпусту Явдоха. Вона дуже стривожилась, не заставши в хаті ні дочки, ні її скрині (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 54); Був певний [лісничий], що вона вже встигла дійти додому.. Дуже стривожився, коли дід Маврикій сказав йому, що Улянки ще не було (Олесь Донченко, IV, 1957, 116).