СТУДЕ́НИЙ, а, е.
1. Дуже холодний. Мене мати
породила, намастила медом, Та мене би хлопці знайшли
під студеним ледом [льодом] (Коломийки, 1969, 118);
Роса була студена, аж вищипувала в ноги (Іван Франко, III,
1950, 83); Він в одну мить спинився біля цебра з повним
кухлем студеної води (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1968,
88); Студений вітер уже задимає з поля просто на
Вутаньку: вагонне скло розтрощено (Олесь Гончар, Таврія..,
1957, 459).
♦ За гаряче й студене хапати (ухопити) див. гарячий;
Не давати братися (узятися) і за студену воду —
не давати нічого робити. Дядько ж носив свою Мальвочку
на руках, не давав узятися їй і за студену воду
(Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 9).
2. перен. Байдужий, безсторонній (про погляд, вираз обличчя, слова). Глибина очей студена Ледве світиться з-під вій (Леонід Первомайський, II, 1958, 256).