в означеннях
Тлумачення, значення слова «стук»:

СТУК 1, виг., часто уживається з повторенням: стук-стук, стук та стук.

1. Звуконаслідування, що означає короткий, уривчастий звук від удару по чому-небудь, падіння чогось і т. ін. — Стук-стук, — стукає хтось у вікно (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 106).

2. Уживається як присудок за знач. стукнути. Коли щось у віконце стук-стук!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 123); Коли це вночі, спимо ми, щось у вікно — стук! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); Пахнуть клепки свіжим дубом, йдуть самі до рук. Бондар свисне, скине чубом і все стук та стук (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 62); Щодня в подвір'я наше заліта Упертий дятел. Сяде на колоді — І стук та й стук, що й переслухать годі (Максим Рильський, I, 1956, 79); — Мовчу я, а в самого серце тільки стук-стук-стук, стук-стук-стук (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 345).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 801.

Коментарі (0)

СТУК а, у, чол.

1. Короткий, уривчастий сильний звук від удару по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Немов дика орда наступала на город і ґвалтувала тишу стуком копит об камінь, скрипом арб і риком худоби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 124); З дому чути тихий стук посуди (Максим Рильський, I, 1956, 43); Чулися вже з города людські голоси, стуки та грюки, дзеньки та бреньки (Павло Загребельний, Диво, 1968, 159);
//  Короткі, уривчасті звуки, утворювані ким-, чим-небудь під час роботи. З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121);
//  Удар (у двері, вікно і т. ін.), який сповіщає про що-небудь або є умовним сигналом. Не швидко почула Христя стук у вікно... — Він, він, Гриць! (Панас Мирний, III, 1954, 251); Сьогодні Михайло Нагорний не зайшов до школи, тільки умовним стуком викликав учителя з тісної кімнатки (Михайло Стельмах, I, 1962, 456).

2. Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові. Вже кілька місяців жив у ворожому тилу, по власній землі ходив, мов по чужій, прислухаючись навіть до стуку власного серця (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 9).
У стук серце стукає (стукало) див. серце.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 801.

Коментарі (0)