СТУКАТИ, аю, аєш, недок.
1. чим і без додатка.
Створювати стук, шум при ударах, поштовхах, коливаннях,
розривах і т. ін. Довгий широкий маятник коло
стінного годинникар тихо стукав серед страшної тиші
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 79); Десь далеко стукає калатало
нічного сторожа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 415); Чує [мати],
в хаті хтось стукав лядою (Іван Цюпа, Три явори, 1958,
9); * Образно. — Гармати — то ґрунт, — стукав своїм
дерев'яним голосом генерал. — Поставлю дві гармати.., і
маємо весь Львів у руках (Іван Франко, III, 1950, 319);
// З
силою ударяти, бити по чому-небудь. Корній сам співав
дужим голосом, зсунувши брови та від часу до часу
стукаючи кулаком по столі (Леся Українка, III, 1952,
561); Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає
дзвоником по столу (Олександр Довженко, I, 1958, 48);
// Ударяючи
в двері, вікно і т. ін., сповіщати про що-небудь,
подавати стуком умовний сигнал. — Сплять, видно. Треба
стукати в кухонне вікно, щоб одсунули, — подумав він,
уступаючи в двір (Панас Мирний, III, 1954, 220); Цього року
ще й жайворонки не затремтіли над засніженими полями,
а кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали
попідвіконню і стукали в середохрестя рам
окоренками нагайок: — Гей, люди! Економія вже пише
контракти! (Михайло Стельмах, I, 1962, 186); * Образно. Смутна
звістка обходила село, стукала тремтячими пальцями
у вікна, викликала ладоських селян на занесені снігом
вулички (Іван Микитенко, II, 1957, 309); Світанок стукав у скло
Рожевим пальцем (Максим Рильський, II, 1946, 118);
// Падаючи
або торкаючись, ударяти по чому-небудь (про вітер,
дощ і т. ін.). Стука дощ у кришу [дах] (Павло Грабовський, I, 1959,
339); Вітерець гойдав суху гіллячку клена, і вона
стукала в шибку, немов дятел: тук-тук (Микола Зарудний, Світло,
1961, 67);
// Те саме, що стріляти1. Десь далеко дуже
швидко, наче наввипередки, стукали зенітки (Леонід Первомайський,
Дикий мед, 1963, 157);
// перен., розм. Друкувати на
друкарській машинці;
// перен., розм. Минати, сповнюватися
(про вік). Професор гірко осміхнувся своїм думкам..
Минає сімдесят один рік! На жаль — не обминає.
Стукає! Найдошкульніше слово серед інших слів.
З кожною річницею стукав міцніше (Іван І. Волошин, Місячне
срібло, 1961, 50).
Стукати пальцем по лобі див. палець.
2. Сильно битися, пульсувати внаслідок збудження,
переживання і т. ін. (про серце, кров). Її серце
зворушується болісним передчуттям і стукає несамовито (Ольга Кобилянська,
I, 1956, 343); Збуджено від передчуття майбутніх пригод
і тайгової волі стукало серце (Олесь Донченко, II, 1956, 27);
Думки шугали у Тасиній голові, кров стукала в скроні
(Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 150);
// безос. Нарешті він
захекався, не міг більше дихати, у скронях стукало й
дзвеніло (Іван Микитенко, II, 1957, 327).
♦ У стук серце стукає (стукало) див. серце.