в означеннях
Тлумачення, значення слова «стукіт»:
Рими України: словник рим

СТУ́КІТ, коту, чол.

1. Короткі, уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Здалеку почувся частий стукіт, наче коза стукала ратицями по мості (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 319); З машинного бюро линув швидкий стукіт друкарської машини [машинки] (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 71); Стукіт чимось металевим об каміння ставав щораз виразнішим (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 82); Нараз почувся стукіт у ставню... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 72); Іноді ритмічний стукіт кулеметної черги віддавався в глухому завулку околиці (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 12); От свисток дає кондуктор, і гудок гукає: — В путь! І коліс веселий стукіт навкруги далеко чуть (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 51).

2. Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові. Знеможено схилилась [Ніна] на канапу,.. лежала, прислухаючись до приглушеного стукоту серця (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 802.

Коментарі (0)