в означеннях
Тлумачення, значення слова «стукнути»:

СТУКНУТИ, ну, неш, док.

1. неперех., чим і без додатка. Однокр. до стукати. Стукнула [панночка] дверима, аж стольчики [стільчики] всі скакнули, як живі (Марко Вовчок, I, 1955, 15); Кайдаш кинув свиту на лаву в куток, звалився, але не дістав головою до свити. Голова стукнула, неначе хто кинув на лаву гарбуза (Нечуй-Левицький, II, 1956, 271); — Хай буде по-твоєму! — стукнув кулаком по столі Яків Данько (Михайло Стельмах, II, 1962, 111); Я прийду до тебе, нене, крізь пожари, підійду й тихенько стукну у вікно (Володимир Сосюра, II, 1958, 237); Десь зовсім поруч стукнув кулемет (Микола Бажан, I, 1946, 127); Дувид привів дружину в хату, коли йому стукнуло сорок років (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 9); Серце матері стукнуло (Панас Мирний, I, 1954, 253);
//  безос. Стукнуло в причільне вікно. Гиря не почув (Микола Куліш, П'єси, 1960, 26);  * Образно. До ранку ніч дійшла серпнева І стукнула в його сліпе віконце (Максим Рильський, II, 1960, 198).
Стукнуло в голову кому що, безос. — хто-небудь раптово придумав щось. Стукнуло в голову Оленці: чи не піти це до його, нагадать про обіцянку йому? (Архип Тесленко, Вибр., 1936, 159); Пес лежав, здавшись на волю божу, вдаючи, ніби дрімає. Потім нараз щось йому стукнуло в голову, він став на задні лапки і почав проситися (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 179).

2. перех., розм. Ударити кого-небудь. [Погода:] Копай, а то я тебе так стукну граблями... (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 19); Із верхівки зірвалось яблуко і стукнуло піонер вожатого по голові (Олесь Донченко, VI, 1957, 62).

3. перех., перен., розм. Випити спиртного. Стара Оришка вже добре стукнула перцівки, але проворненько підвелась і незабаром винесла дві пляшки вишнівки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 194).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 802.

Коментарі (0)