в означеннях
Тлумачення, значення слова «стуманілий»:

СТУМАНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стуманіти. Ніби море те безкрає, Сріблом степ на грані грає І жене повітря хвилі У безодні стуманілі (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 64); Стуманілими очима обвела [Гандзючиха] по хаті: сама вона в хаті, як палець той (Григорій Косинка, Новели, 1962, 157); Стуманілий жовнір не володів уже своїм розумом. З завмерлим серцем продирався через гущу колючих дротів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 183); Савка.., стуманілий від .. побоїв, холоду й голоду, їв (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 257);  * У порівняннях. Він одбігає од воріт, кидається в широкі розгони вулиць і, віддавшись їхній владі, ходить по місту. мов стуманілий (Іван Микитенко, II, 1957, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 804.

Коментарі (0)