в означеннях
Тлумачення, значення слова «ступа»:

СТУ́ПА, и, жін.

1. Пристрій для лущення та подрібнення різних речовин (зерна, тютюну і т. ін.), неодмінним доповненням якого є товкач. — Не встигла я ще в ступі на кутю стовкти, аж гульк — повз двір сани із села, завернули в маєток (Андрій Головко, II, 1957, 496); Посеред хати на довбаному стільчику сидить коло обтесаного для ступи пня батько і теслицею вибиває глибку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 140); Був час, коли.. аптекар мав бути дужою людиною: не кожний міг підняти пудову товкачку, якою товкли у величезній ступі лікарські трави, квіти й насіння (Наука і життя, 9, 1971, 36);  * У порівняннях. Сидить Кутя, мов ступа, Та очима тільки лупа (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 16);
//  перен., розм. Про товсту, незграбну, неповоротку людину. — Сусанна Уласівна не легенька. Чиста ступа! Йде по хаті, то аж поміст двигтить (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 138).
Дурний як ступа — про розумово обмежену, тупу людину; [І] в ступі не влучити див. влучати; Носитися, як дурень з ступою див. носитися; Товкти воду в ступі див. вода.

2. спец. В індійській архітектурі — культова споруда, призначена для зберігання буддійських реліквій або увічнення подій.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 804.

Коментарі (0)

СТУПА́, и, жін., перев. з означ. Манера ходити, ступати; хода. Довгенько ще сидів наш Тихон.., далі устав, тяжко, від серця здихнув і пішов собі тихою ступою додому (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 128); Схилившись на ворота, вона дивилась, як нетвердою ступою потяг він від неї, криючись у.. номерках ночі (Панас Мирний, III, 1954, 46); Старий узяв торбу і широкою ступою пішов у Данелевську долину, де паслися воли (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 78);  * Образно. Сонце схилялося з полудня, а день схилявся до вечора, який дибає по землі тихою ступою (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 14);
//  Рух ногою вперед, убік або назад; крок. Натовп.. сунув далі — повільно, ступа за ступою, як у похоронній процесії (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 189);
//  Звуки від таких рухів. Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Марко Вовчок, I, 1955, 298);
//  Про спокійну, тиху ходу коня; найповільніший алюр. Не басував кінь під Саібом, неначе почував горе свого пана, а йшов тихою ступою, спустивши вуха (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 35); Проти вітру повільною ступою ішли коні (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 83).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 805.

Коментарі (0)