в означеннях
Тлумачення, значення слова «ступати»:

СТУПАТИ, аю, аєш, недок., СТУПИТИ, ступлю, ступиш; мн. ступлять; док.

1. перев. на що, у що. Ставити ногу куди-небудь, на щось. Намагаючись як можна тихше ступати на дерев'яні сходи, не зачинивши за собою дверей, пішов [Федір Прохорович] до хати будити своїх хлопців (Микола Трублаїні, I, 1955, 124); Вона ступала в дощові калюжі (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 189); Усі рушили слідом за ним і пішли самою кромкою берега, ступаючи інколи в воду (Юрій Смолич, V, 1959, 35); Смотритель увійшов у клас, ступив на кислиці, посковзнувся й дав сторчака (Нечуй-Левицький, III, 1956, 317); Поночі він ненароком ступив батькові на руку (Григорій Епік, Тв., 1958, 389); Він зупинявся біля тинів, вибирав місце, куди ступити, щоб у свої постоли не набрати крижаної води (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 14);
//  Ставати на що-небудь. Вихователька, крекчучи, ступила на ослінчик і почала ретельно обслідувати, чому ж таки погасла лампадка (Олесь Донченко, III, 1956, 22).
Курці ступити ніде — те саме, що Курці ніде клюнути (див. курка). Хати ліпились одна побіля одної, а на городі — курці ступити ніде було (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 354); На кривавий шлях ступати (ступити) див. кривавий; Не знати, на яку ступити: а) догоджати кому-небудь, запобігати перед кимсь. Кінчалося те все рясними безпричинними сльозами.. А стара.. не знала вже, на яку й ступити, яким духом дихнути. — Що тобі, моя ясонько, що тобі, золото? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 33); Гнат Ступа буквально не знав, на яку йому ступити перед молодою дояркою (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 125); б) почувати себе дуже незручно. Вона так відріже, так обсоромить усякого, що не знатиме, на яку ногу ступити! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 427); Нога не ступить див. нога; Ногою ступити ніде — немає вільного місця. Ідеш, а на землі ніде ногою ступити: гнізда, яйця, голенькі пташата плутаються в траві, одні вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 31); Ступати (ступити) на слизький шлях (на слизьку дорогу) див. слизький; Ступати (ступити) на хистку кладку див. хисткий; Ступити не давати — переслідувати кого-небудь, присікуватися до когось. Почала братова мене знов допікати. Вже тепер і ступити мені не дасть..: ..та те не добре, та се не гаразд! (Марко Вовчок, I, 1955, 13).

2. Переставляючи ноги, роблячи кроки, змінювати місце в просторі, рухатися, йти (про людину або тварину). Під ним коник вороненький Насилу ступає (Тарас Шевченко, I, 1951, 7); Іде Давид по дорозі, ступає широко (Андрій Головко, II, 1957, 10); Воли тихо ступали, підбиваючи злегка пилюку (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 70); Мінери повільно ступали, виставивши вперед тонкі держаки міношукачів (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 18); Не встиг [парубок] ступить десяти ступнів, як пісня стихла (Панас Мирний, I, 1949, 127); Ступивши кілька кроків, я зупинявся, щоб подивитись, чи не збились з дороги мої товариші (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 19);  * Образно. Вечір нечутно ступав по землі (Панас Кочура, Родина.., 1962, 37); Селом ступала, збиваючи клуби пороху, розпалена, до безумства смілива, на все готова народна помста (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 269).
Крок у крок ступати див. крок; Кроку не може (не міг і т. ін.) ступити; І кроку не ступить (не ступлять) див. крок; Кроку ступити не можна — про неможливість вільно діяти; Не годен у слід ступити див. слід 1; Слід у слід ступати див. слід 1; Ступати [нога] в ногу див. нога.

3. Роблячи крок, входити куди-небудь. Василенко ступає на подвір'я, а Созоненко з розмаху гасить хвірткою місячну рамку (Михайло Стельмах, II, 1962, 96); Вставив ключ в замок пудовий І ступив паша в темницю (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 271); Двері раптом відчинились, і до хати ступив секретар комсомольської організації (Олександр Довженко, I, 1958, 73); Він ступив до кімнати і зупинився, вражений. Кімната була червона, ніби охоплена полум'ям (Павло Загребельний, Спека, 1961, 74);
//  Потрапляти куди-небудь, опинятися десь. Роман з порога ступає на лісову доріжку, і його ще наздоганяють клапті незакінченої розмови сторожа (Михайло Стельмах, I, 1962, 338); Збройного славлю ввитяжця, що перший з надмор'їв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський (Микола Зеров, Вибр., 1966, 221); Як тільки віддалилася вітчизна, ще не ступивши на чужу землю, зрозумів [М. Гоголь]: він за кордоном (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 395);
//  Входити, в'їжджати куди-небудь. — А тут він.. за Джмелями з голоблею ганявся. Нащо вони тобі здалися? Німці ж тільки ступлять — тебе ж першого на шворку, горе ти моє нещасне... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 371).
Не ступала [людська] нога див. нога.

4. у сполуч. із сл. з ноги на ногу. Стоячи на місці, спиратися навперемінно то на одну, то на другу ногу; переступати. Ліниво всі встали, ліниво ступаєм з ноги на ногу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 230).

5. перев. із сл. путь, шлях і т. ін., перен. Починати інший спосіб життя, діяти в іншому напрямку. — Треба йти в колгосп. На нову путь ступати. Годі вам шкапинкою на смужечці крутитися (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 359); За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (Павло Грабовський, I, 1959, 82); Слідом за російським народом на шлях соціалізму першим ступив народ України (Радянська Україна, 18.I 1951, 3).

6. тільки наказ. сп. ступай, ступайте. Уживається як наказ або прохання піти куди-небудь або залишити когось, щось. — Ступай до поліції! — приказав Забіяка (Панас Мирний, I, 1954, 261); — Іди, тебе обрали на кошового! — Змилуйтеся, панове, — сказав Кирдяга, — який з мене кошовий. — Ступай, кажуть тобі! — кричали запорожці (Олександр Довженко, I, 1958, 234); — Ступайте увесь народ до волості; губернатор приїхав, збирайтесь усі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 149).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 805.

Коментарі (0)