в означеннях
Тлумачення, значення слова «стужавілий»:

СТУЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стужавіти. Навіть при невеликому степовому вітрі в сонячну погоду стужавіла за зиму земля випаровує багато вологи (Радянська Україна, 5.III 1946, 3); Карпо гикнув, свиснув, стрельнув гарапником, і вороні, розкидаючи стужавіле болото, витягнулися в шаленому галопі (Михайло Стельмах, II, 1962, 365);  * Образно. Сам не свій повернувся до низовиків Гуляй-День. Дні минали, а не було розради для стужавілого серця (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 301).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 801.

Коментарі (0)