в означеннях
Тлумачення, значення слова «стверджувати»:

СТВЕРДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СТВЕРДИТИ, джу, диш, док.

1. перех. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь. Наш народ грудьми кращих синів своїх відстоював завоювання Жовтня, стверджував на своїй землі владу Рад (Павло Тичина, III, 1957, 287); Вони [підпільники] знали, що недаремно прожили на світі, що своєю смертю вони стверджують життя (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 75); [Журейко (хмуро) Раніш ніж храми будувать святі, Годиться правду ствердити в житті (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 41); Панівні класи прийняттям християнства намагались ідеологічно закріпити, виправдати феодальний лад, ствердити існування класу панівного і класу підлеглого (Історія української літератури, I, 1954, 25).

2. перех., а також про що, із спол. що. Упевнено висловлювати що-небудь, запевняти в чомусь. — Тільки несумлінна людина може стверджувати, що в нас хтось виступає проти вирубування лісу.. Рубати ліс треба і бажано. Але як рубати, скільки рубати і де рубати — ось питання (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 88); — Я боюсь, — оглянувся навкруг і зашепотів імператор, — що ми не знаємо цього народу. Русь, як ми думаємо й скрізь стверджуємо, це багатоплемінний варварський народ, раби (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 158); Шнурре стверджував про первісно близький зв'язок мистецтва катакомб з язичеським малярством епохи імператорів (Павло Загребельний, Диво, 1968, 91); Є життя цехів, тісних майстерень, гарячих ливарень, життя і праця людей серед степів і лісів. Я не лякаю ним, я лиш стверджую, що кожна наша молода людина повинна знати справжнє трудове життя (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 70);
//  без додатка. Відповідати ствердно, говорити ствердним тоном. — Вишневий цвіт! — здивовано і вражено виривається в Лісовського. — Вишневий! стверджує Стадницький (Михайло Стельмах, I, 1962, 20); — Ми, Петер, ще зустрінемось... товаришами, — не то запитую, не то стверджую я (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 15); — А в мене є дружок. Теж вірші пише. Толя Дробот. Я вас познайомлю з ним. — Дружок чи друг? — Друг! — гаряче ствердив Марат (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 98).

3. перех. Доводити, підтверджувати достовірність, правильність чого-небудь. Його спогади ще і ще раз Стверджують спільність розвитку театральних культур двох братніх народів — російського та українського (Минуле українського театру, 1953, 34); Вся поведінка Грицька, його ставлення до неї мовби стверджували його запевнення (Андрій Головко, II, 1957, 515); Ретельні дослідження археологів, які знайшли на місці скіфських і старослов'янських стоянок деревне вугілля, стверджують слова Геродота. Тут були ліси (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 17); Озирнувся [Скшетуський] навколо — ряд усміхнених загадковою посмішкою облич ствердив його догадку (Іван Ле, Наливайко, 1957, 263);
//  також із спол. що. Визнавати правильність, достовірність чого-небудь. Відомості, здобуті від балакучої панни Нонни, стверджували й новаки, які нерідко попадали в нашу камеру (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 211); Прикликаний четвертого дня лікар міг тільки ствердити, що його наука не придасться тут ні на що і що для хорої не мав ніякої надії (Іван Франко, VI, 1951, 167); Вона може ствердити: ніхто поганого слова про них не скаже (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 206); Начальник водгоспу ствердив ці міркування (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 48);
//  Бути, служити доказом істинності, достовірності чого-небудь. Обережно витягнув він пожовклий пергамент. Це був привілей, виданий його батькові від короля Зигмунда-Августа, що стверджував його шляхетські права і власність на землю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 35); Це було посвідчення, видане вільнонайманій лікарці А. С. Хохол, яке стверджувало, що її відряджають в діючу армію (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 123);
//  перев. док. Підкріпити чим-небудь обіцянку, клятву, сказане і т. ін. Всіх опанував піднесений настрій від радісного передчуття діяльності. — Але конкретніше, — сказала Ляля. — Прошу до стола. Розподілимо обов'язки і ствердимо підписами (Олесь Гончар, IV, 1960, 69); Ствердити клятву чесним словом.

4. перех. Офіційно схвалювати, визнавати остаточно встановленим що-небудь; затверджувати. — Оцим рахунком, коли його ствердять у столиці, зразу переполовиниться гласних від мужиків. А як їх зменшиться, то тоді і нашому братові дворянинові, — казав Лошаков, — буде більший простір у земських справах (Панас Мирний, III, 1954, 259); Технічна рада ствердила Павлові розрахунки. В Центральному управлінні теж схвалили їх (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 243).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 673.

Коментарі (0)