СТВЕ́РДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТВЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. Остаточно встановлюватися,
усталюватися, непохитно укріплятися. В боях
з військами Тимчасового уряду, що складалися з старого
офіцерства, поміщиків, капіталістів, куркулів,
народжувалась і стверджувалась на Україні Радянська влада
(Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 24); Реалізм, що переможно
стверджувався в 40-х рр. в російській драматургії і на
сцені російського театру, плодотворно позначився на
драмі Шевченка «Назар Стодоля» — першій справді
народній українській п'єсі (Мистецтво, 2, 1956, 36); Нація
[українська] таки відродиться: поширяться національні
організації, конденсується національна економіка —
ствердиться і сама національна державність! (Юрій Смолич,
Мир.., 1958, 82);
// перев. док. Упевнитися, укріпитися
в якому-небудь рішенні, думці і т. ін. — Журнал шкода
псувати, — сказав Кость і, ствердившись у своєму рішенні,
жваво додав: — Я піду зараз до читальні і перегляну
всі журнали (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 16).
2. Виявлятися істинним, достовірним, правильним,
підкріплюватися фактами, доказами. Тільки так він
розуміє свій фах, де все повинно стверджуватися й
заперечуватися дослідом (Вітчизна, 1, 1965, 167);
// безос.
[Сухарик:] На що вона захворіла? [Куниця:]
Боялися, що пістряк.. Ну, як бачите, — на щастя,
не ствердилось (Іван Кочерга, II, 1956, 347).
3. рідко. Знаходити в собі сили, відвагу, опановувати себе. Галина відразу стверджується — дійсно, як у себе вдома, в своїм колгоспі, зовсім легко ступає до трибуни, легко здіймається на неї (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 6); Майже хвилину мовчки стоїть вона, переповнена словами, та все ніби не знаходячи їх. Враз рішуче стріпнула головою знизу вверх, ствердилась, почала [говорити]... (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 79).