в означеннях
Тлумачення, значення слова «стидкий»:

СТИДКИ́Й, а, е.

1. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний. [Принцеса:] Лицарю, я дякую тобі за стидкі речі, — тепер мені тебе не трудно кинуть (Леся Українка, II, 1951, 219).

2. Який заслуговує осуду; який не має стида; безсоромний. В мене думка не така, Щоб пішла я за Стецька, Стецько стидкий, Стецько бридкий! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 17); — Нехай я і стидкий, і бридкий, і усякий; а ти таки так зроби, щоб вона мене полюбила та щоб за мене заміж пішла (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 191);
//  у знач. ім. стидкий, кого, чол.; стидка, кої, жін. Безсоромна людина. Широкая та вулиця, Та ще й подалася, Сидить стидка з своїм милим Та ще й обнялася! (Українські народні пісні, 1, 1964, 260); — Вона [удова] усім рівно очима світить, як тобі.... Покинь, забудь стидку! (Марко Вовчок, I, 1955, 220);
//  Який виражає чию-небудь безсоромність. Стидкі вдень її очі тепер сховалися й не бентежили хлопця (Павло Загребельний, Диво, 1968, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 694.

Коментарі (0)