в означеннях
Тлумачення, значення слова «стидитися»:

СТИДИ́ТИСЯ, джуся, дишся і розм. СТИДА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., кого, чого, рідко ким, чим, без додатка, з інфін. Відчувати стид (у 1 знач.). Не багата я і проста, та чесного роду, Не стиджуся прясти, шити і носити воду (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 6); — Ускочив я поміж інтелігентів. Ніхто вже мною не стидається, кождий вип'є зо мною склянку пива залюбки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 216); — Ти б, Андрію, хоч би бики загнав пішов... Господи, яке то вже до лежні воно! Хоч би людей стидався! (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 23); Дивлячись, як працює батько, Сашко стидався принести зі школи четвірку (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 26); Сльози пекли очі молодому козакові, і він, стидаючись свого м'якосердя, крадькома змахував їх рукою (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 116);
//  Зазнавати почуття ніяковості, сором язливості. Він почував, що вона знає про його любов, і не стидався свойого [свого] чуття (Іван Франко, VII, 1951, 249); Данило почервонів. Він і сам ще стидався свого нового стану, особливо перед товаришем (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 28);
//  Не наважуватися, не насмілюватися зробити що-небудь через почуття стида. [Настя:] Знаєте, Костю, мені багато-багато всяких думок приходить у голову, хотілось би розпитать вас та й стидаюсь, щоб не сміялись (Степан Васильченко, III, 1960, 165); Ось прийде Гафійка, покаже вам ту грамоту. Я говорила: повісь, нехай усі бачать. А вона в скриню сховала, стидається (Семен Журахович, Опов., 1956, 254); Я іще стидався взять за руки Дівчину веселу і просту (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954, 107).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 694.

Коментарі (0)