в означеннях
Тлумачення, значення слова «стиглий»:

СТИ́ГЛИЙ, а, е.

1. Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). Од школярів трудно було встерегти стиглі червоні вишні та черешні (Нечуй-Левицький, III, 1956, 202); Вдовине жито поспіло, та нема кому його жати: сиплеться стигле зерно на землю, а вдова мжить недужа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 13); Літо перейде — і глянь: Осінь розсипала овочі стиглі; за осінню слідом Мертва ступає зима (Микола Зеров, Вибр., 1966, 283); Тиша. Тільки гупають стиглі яблука та груші на землю (Андрій Головко, II, 1957, 413).

2. перен. Який досяг найвищої межі за своїм станом, розвитком. П'янить мене стиглий весняний день (Леонід Первомайський, I, 1947, 143); Квітування літа можна не лише побачити, але й відчути його запах. У наших широтах стигле літо пахне улюбленими в народі чебрецями (Знання та праця, 7, 1973, 18).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 693.

Коментарі (0)