СТИКАТИ, аю, аєш, недок., ЗІТКНУТИ і рідко СТИКНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Штовхаючи кого-,
що-небудь назустріч одне одному, змушувати ударятися.
Там, на дні [гірських рік], сильна течія перекочує
камені, стикає їх один з одним, розбиває, перетирає
на пісок і глину і виносить за межі гір (Фізична географія,
5, 1956, 113); В дверях він зіткнув Мар'янку й Рубіна
так, що вони мало лобами не стукнулися (Іван Сенченко, Опов.,
1959, 46);
// перен. Призводити до протиріччя,
викликати сутички. [Ріхтер:] На протязі століть найтемніші
сили світу намагалися зіткнути між собою росіян
інімців. Тепер цього не буде (Вадим Собко, П'єси, 1958,
166).
2. перен. Змушувати вступити в які-небудь стосунки,
мати справу з кимсь. Раніш, доки життя впритул
не зіткнуло його самого з Оленчуками, він навіть і не
підозрівав, що і в їхньому середовищі, де руки в мозолях,
де хліб добувається так гірко, йому можуть зустрітися
люди великого серця, твердого сумління, з справді мудрим
розумінням життя (Олесь Гончар, II, 1959, 288);
// Давати
можливість пізнати що-небудь. Розв'язання проблем
літератури, на перший погляд, найбільш технологічних
за своїм характером, стикає нас із проблемами життя
(Літературна Україна, 17.I 1969, 3); Н. Рибак ввів свого героя
[Оноре де Бальзака] у вир нового життя, стикнув з українською
кріпосницькою дійсністю 40-х років минулого
сторіччя (Радянське літературознавство, 1, 1964, 35).
3. діал. Заплющувати, змикати (очі).
Не стикати (не зіткнути) очей (оком) — не мати
змоги заснути навіть на короткий час. — Твій Халявка
не до любові мені! — Чекай, чекай. Хто збирається
виходити за нього заміж, ти чи Аспазія? — Гляньте
на нього. Я очей не стикаю, а він ще й іронізує
(Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 152); Прийде нічка, ти
в постелі, Як дитина, спиш... Живо, живо цілі ночі
Оком не стикнеш (Степан Руданський, Тв., 1956, 51).
4. діал. Звалювати (у 4 знач.). — Кажу: йди в поле, а він стикає на Петра, — нехай той іде (Словник Грінченка).