СТИХІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до стихія 2, 3. [Орест:]
Сам я, може, й не піду на риск, не шукатиму його,..
але коли мене захопить яка стороння стихійна сила,
тоді я трачу розум! (Леся Українка, II, 1951, 28); [Орест:]
Я сам не знаю, що зо мною робиться, коли я бачу огнище
пожежі, се щось стихійне, непереможне (Леся Українка,
II, 1951, 28); — Ну, годі! отямлюсь... — кажу я до
себе. — Стихійним чуттям підлягати не треба (Агатангел Кримський,
Вибр., 1965, 71); Кооперація, яка ґрунтується на поділі
праці, або мануфактура, спочатку являє собою
стихійне, природно виросле утворення (Карл Маркс, Капітал,
т. I, кн. I, 1952, 366); Будівництво комунізму — не
стихійний процес, а свідома історична творчість мільйонів
(Комуніст України, 1, 1961, 24);
// Спричинений дією стихії.
Дівчина дивилася в море, бурхливе, грізне в своїй
стихійній величі (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 57); Все, що
творилося навкруги.., ..сприймалося ним досі скоріше
не як війна, а як стихійне якесь явище, як, приміром,
землетрус чи смерч (Олесь Гончар, III, 1959, 42); Це були
гамазеї, де переховувався недоторканний запас зерна на
випадок неврожаю чи якогось стихійного лиха (Олесь Донченко,
III, 1956, 9);
// Характерний для стихії (у 2 знач.);
неусвідомлений. — Підпал — це не боротьба з класовим
ворогом; це стихійна дрібновласницька ненависть
або дрібненька помста (Михайло Стельмах, II, 1962, 395); Не
єсть то міць, коли вона стихійна (Павло Тичина, II, 1947, 202);
// Який діє несвідомо. Погляд на народного творця-співця
як на доконче неосвічену людину, стихійного
виразника так званого народного духу — це ж погляд
чисто ідеалістичний і неприйнятний для нас
(Максим Рильський, IX, 1962, 206).
▲ Стихійний матеріалізм — теоретично неусвідомлюване
переконання людини в об'єктивному, тобто
незалежному від людської свідомості, існуванні предметів,
явищ природи й закономірностей її розвитку.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 707.