СТИХУ, присл., розм. Те саме, що стиха. Трьох синів годує мати Ще й дочку собі на втіху. — «Оченятка мої милі», — Шепче доньці мати стиху (Павло Грабовський, I, 1959, 267).
СТИХУ, присл., розм. Те саме, що стиха. Трьох синів годує мати Ще й дочку собі на втіху. — «Оченятка мої милі», — Шепче доньці мати стиху (Павло Грабовський, I, 1959, 267).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 708.