СТИРАТИ, аю, аєш, недок., СТЕРТИ і ЗІТЕРТИ, зітру, зітреш, док., перех.
1. чим, з чого і без додатка.
Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або
очищати її від чогось. Стираючи порох із столу, зобачив
[Андрій] на ньому кілька мідяків (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
446); Краплі поту виступали на чолі Руднєва. Він
їх час від часу стирав долонею (Микола Шеремет, Перші загони,
1939, 20); Чепурна баба стерла порох з лави, ще й
постелила на лаві шматок полотна (Нечуй-Левицький, II, 1956,
405); Господарка на мить стерла рукавом сльози (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 72); Ми зітерли краплини поту Із утомлених
боєм лиць (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 13); * Образно.
Веселощі зразу стирають переляк з обличчя молодиці
(Михайло Стельмах, I, 1962, 261); Здавалося, ніщо не
могло змінити його життєлюбної вдачі і стерти з обличчя
щирої, ясної посмішки (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960,
38);
// Робити що-небудь чистим або сухим, тручи
чим-небудь по його поверхні. Стирає [Емма] спідницею
стільця і присуває Єгереві (Леся Українка, IV, 1954, 215);
До корчми під'їхало двоє вершників у жупанах. Домна
побачила їх у віконце й заходилась стирати мокрий
стіл подолом спідниці (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954,
69);
// Знищувати що-небудь написане, намальоване,
витираючи, зіскрібуючи і т. ін. Заклопотаний [рахівник]
якоюсь спішною роботою. Прикине на рахівниці,
напише і знов. А то візьме гумку і щось зітре (Андрій Головко,
I, 1957, 322); * Образно. Стерли кольори метрополій
з політичної карти Африки народи Гани і Гвінеї,
Малі й Алжіру... (Радянська Україна, 1.XII 1962, 4).
2. перен. Згладжувати, усувати ознаки, наявність
і т. ін. чого-небудь. Життя пішло собі тихою ходою,..
все стираючи спомин про Максима (Панас Мирний, II, 1954,
117); Соціалістична дійсність не тільки не стирає, не
нівелює індивідуальності, а навпаки (Максим Рильський, III,
1956, 157); — Вода і рушник стирають з мене останні
клапті сну (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 141); Важкі
й мертві науки в гімназії вбили в йому енергію, стерли
волю, зробили його в'ялим, апатичним (Нечуй-Левицький, VI,
1966, 8); Десь промчав поїзд, а мені здається, що то
промчало моє життя і назавжди стерло у моїй пам'яті
образ неповторної молодості (Петро Колесник, На фронті.., 1959,
185); Двадцять п'ять років подружнього життя не
зітерли різниці між рудим Омельком та красунею
Катрею (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 69);
// перев.
док. Позбавити життя; знищити. Хто горе сіє, страшний
збирати буде гнів, і за наругу з тисячів його
зітруть колись, як змія! (Олександр Гаврилюк, Вибр., 1949, 60);
Потоцький має власне військо, гармати, фортеці. Він
вітре Горленка (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 38).
♦ Стирати (стерти) з лиця землі див. лице.
3. Тертям, частим доторкуванням пошкоджувати
шкіряне, волосяне і т. ін. покриття або верхній шар
чого-небудь. Летять ключі над суходолом. Стирають
крила (Леонід Первомайський, I, 1958, 173); — Стерла ногу, щось
прикинулося, то й мушу сидіти, поки одтухне (Дніпрова Чайка,
Тв., 1960, 76); Одну ваду мав коник, якого дістали
Чернишеві: розкувавшись, він стер копито і
шкутильгав тепер на праву передню (Олесь Гончар, III, 1959,
89); Навіть не помітив [Петько], як намуляв здоровенного
пухиря та стер шкіру (Микола Трублаїні, I, 1955, 62);
// Зменшувати об'єм чого-небудь тертям, частим
користуванням. Не поїхав на село Кока з інституту.. На
заявах стер перо. Хворим прикидався... (Степан Олійник, Вибр.,
1959, 257).
4. у що, на що. Розтираючи, подрібнювати,
перетворювати на дрібну однорідну масу. Кров проступає
крізь чорні бушлати, Скелі на порох стирає фугас
(Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 231); Згризений в гальку, камінь
сірів берегами, а там, де море встигло стерти його в
білий пісок, воно грало над ним блакитним вогнем
перемоги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 300).
♦ Стерти (зітерти і т. ін.) на (у) порох (порошок)
див. порох 1, порошок; Стерти (зітерти і т. ін.) на
табаку див. табака; Стерти на мак див. мак; Стерти на
макуху див. макуха.