СТИРАТИСЯ, ається, недок., СТЕРТИСЯ і ЗІТЕРТИСЯ, зітреться, док.
1. Зникати, втрачати чіткість
під дією яких-небудь зовнішніх причин. Стираються
слова і на граніті (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 103); Вже
зітерлися записи слівцем у фронтовій записній книжечці
(Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 395);
// перен. Переставати
існувати, виявлятися; зникати, згладжуватися. Грані
між фольклором і літературою стираються у нас так
само, як стираються істотні грані між розумовою й
фізичною працею, між селом і містом (Максим Рильський,
III, 1956, 153); Багато пізніших спогадів стерлись у
моїй пам'яті. Спогади .. про учителювання в Потоці
й до цього часу в мене свіжі й живі (Степан Васильченко, IV, 1960, 17);
З роками стерлося почуття горя, в гомінкому дитячому
колективі він Знайшов тепер нову сім'ю (Олесь Донченко, II,
1956, 350); Літа пропливуть По квітучій землі У країни,
Кордони зітруться У згадці щасливих братів
(Платон Воронько, Славен мир, 1950, 19).
2. Зменшуватися в об'ємі від тертя при частому користуванні; пошкоджуватися від тертя, частого користування. Бачимо ми, як стирається брук від ходіння людського (Микола Зеров, Вибр., 1966, 132); Вона [бджола] й помирає за працею, не дочекавшись «ні пенсії, ні заслуженого відпочинку». Помирає, коли стираються крила від перельотів (Знання та праця, 2, 1973, 19); [Євгеній (бере крейцар в руку і вдивлюється [вдивляється]):] В чиїх се руках Вони так стерлись? (Іван Франко, IX, 1952, 29); Стріляли день і два, і не було утоми, Аж стерлися крайки порохівниць (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 85); Я пошукав у кишенях і знайшов запальничку. Вона довго не слухалась: камінець, мабуть, стерся (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 228); * Образно. — Згадую твою Варку. Яка була дівчина!.. А зараз хто повірить, коли не бачив її?! В роботі людина стерлася, жура розточила її (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 15).