в означеннях
Тлумачення, значення слова «стирчати»:

СТИРЧАТИ, чу, чиш, недок.

1. Стояти, різко виділяючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 132); Повитикались.. скелі з водної глибини і стирчать, неначе вартова сторожа (Олекса Стороженко, I, 1957, 240); Де-не-де поплелося перше огудиння, .. сояшнички [соняшнички] молоденькі стирчать по межі (Гнат Хоткевич, I, 1966, 94); На вулиці було порожньо й тихо, одна тільки постать в теплій хустці йшла з відрами на коромислі до криниці, над якою стирчав журавель (Петро Панч, Вибр., 1947, 393); Спересердя Твердохліб рвучко повернувся і зачепився за цвях, що стирчав у стіні (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 4);
//  Не прилягати щільно до чого-небудь, а підніматися сторч; настовбурчуватися. Незграбно на всі боки стирчав і оддувався на їй недоладно вдягнутий кольоровий крам (Степан Васильченко, I, 1959, 300); Здоровенні чорні вуса звисали йому аж на груди, а над чолом стирчала коротка чорна чуприна (Іван Франко, VIII, 1952, 21); Блакитні очі всміхалися, світле волосся стирчало над квадратним лобом (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 89);
//  Висовуватися, виставлятися звідки-небудь якоюсь частиною. Кінець рушниці стирчав у нього при боці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 99); Крізь мисливську сітку де-не-де стирчить сухе пір'я дичини (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 44); Носом сопів на лежанці Демид. З-під рядна струпуваті ноги стирчали (Павло Тичина, I, 1957, 246);
//  Надто видаватися, виступати наперед або назовні (про окремі частини тіла). Од болісті вона зовсім звелась: щоки, рот та очі її запались, а ніс, підборіддя та чоло стирчали жовті (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 311); З вузьким чолом і з костистими вилицями [чоловік]. Ті вилиці стирчали йому попід очима, завбільшки з кулачок малої дитини (Лесь Мартович, Тв., 1954, 285); Обличчя [у дівчини] замурзане, зуби ненатурально стирчать (Юрій Яновський, IV, 1959, 183); Аврельця теж.. поправилась. Бодай на спині не стирчали тепер в неї лопатки, ніби цурупалки обламаних крил (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 457);
//  Міститися, бути розташованим, виділяючись серед навколишнього простору або з-поміж чого-небудь. Село було степове; ..коло хат стирчали хліви з високого очерету, вкриті зверху очеретом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 218); У відчинених навстіж дверях кімнати видно постаті військових і між ними стирчить стрижена їжачком голова Яцуби (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 106).

2. Міститися на чому-небудь, десь (про предмети, недоладно розміщені або недоречні у цьому місці). На дворі проти самісінького вікна стирчав.. візок (Нечуй-Левицький, I, 1956, 149); На голові [у Гриця] стирчить якась лиса-прелиса шапка (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 300).

3. перен., розм. Бути присутнім, перебувати де-небудь (про недоречне, небажане або постійне, надоїдливе перебування кого-небудь десь). Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку. Воно усе ж робота, та й не мусить чоловік вічно стирчати в хаті, де світить порожнім оком голод (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); Помічала стара якусь особливу увагу до свого двора: все на вулиці стирчить хтось із панських слуг (Гнат Хоткевич, I, 1966, 105); Професор довго стирчав на терасі. Обіпершись руками об поруччя й поблискуючи лисою головою, він пильно дивився на шпичасті горби лівого берега (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 13); Ох, і ловилися ж прокляті коропи В те літо пам'ятне.. Аж збився зовсім був з житейської тропи Дідок один чудний, що з торбою при боці В воді весь день стирчав (Максим Рильський, Поеми, 1957, 259);
//  зневажл. Постійно працювати, довгий час займатися чим-небудь. [Храпко:] Знаєте: я давно про вас думав... чого, думаю, такому талановитому чоловікові та при такому ділі стирчати? Що з того учительства? (Панас Мирний, V, 1955, 170); Треба вириватися звідси. Вже третій рік на заводі Мальований, вистачить з нього, набридло в цеху стирчати (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 243).
Стирчати більмом (спичкою) в (на) оці (очах) у кого, кому — набридати, дратувати своєю присутністю, наявністю. Уже давно вона [комора] стирчить спичкою в оці (Панас Мирний, III, 1954, 101); Михайло рубав дрова у дровітні, щоб не стирчати більмом у Юлки на очах (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 307).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 702.

Коментарі (0)