в означеннях
Тлумачення, значення слова «стишувати»:

СТИШУВАТИ, ую, уєш і рідко СТИШАТИ, аю, аєш, недок., СТИШИТИ, шу, шиш, док., перех.

1. Робити тихішим, не дуже чутним, приглушувати (звук, шум і т. ін.).
 Стишувати (стишити) голос — говорити тихше, переходити на шепіт. — Дозвольте, Варваро Павлівно? — стишуючи низький, басовитий голос, запитав він (Вадим Собко, Справа.., 1959, 6); Стишивши голос, почав [Рубанюк] викладати план підпільного комітету (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 55); Ремісники стишили голоси й далі щось пошепки говорили один із одним (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 467).

2. Робити повільнішим, менш швидким; уповільнювати. Підходячи до землянки, де жив механік, Петру стишує ходу (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 67); Кінь забасував по піску, стишив біг, а потім пішов ступою (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 314); У Тасі ломило спину, вона раз у раз намагалася випростатись. Варфоломіївна помітила це й стишила темп роботи (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 220);
//  Змушувати рухатися повільніше. Коло третьої хати він стишує коней (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 124); Роман стишив коня, замилувався літньою красою (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 84).
 Стишувати (стишити) хід: а) сповільнювати свій рух (про транспортні засоби). Поїзд стишує хід, зупиняється (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 151); Тільки що виїхали в сусіднє село, машина стишила хід, а потім зупинилася (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 179); б) зменшувати швидкість (поїзда, автомобіля і т. ін.). Біля мосту, що високо піднімався над рікою, машиніст завжди стишував хід (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 18); Коли «Лахтак» підійшов зовсім близько, капітан наказав стишити хід (Микола Трублаїні, Крила.., 1947, 42).

3. Послаблювати силу вияву чого-небудь. — Отак стискують строки.. Якась дурна гонитва за благополучними цифрами. — Ну, знаєш... Цифра — річ державна, річ поважна, — спробував стишити Остапчуків запал Данилевський (Семен Журахович, Вел. розмова, 1955, 56); — Леночка! Ти вже тут? — одразу ж стишила свій гнів Крихточка (Яків Баш, Надія, 1960, 255);
//  Робити менш відчутним (біль, почуття і т. ін.); угамовувати. Созоненко.. кладе руку до грудей, щоб стишити нею біль (Михайло Стельмах, II, 1962, 96).

4. Примушувати заспокоїтися, утихомиритися. Вона сліз своїх не впиняла, розливалася, — хотіла, щоб він.. її розважив, стишив (Марко Вовчок, I, 1955, 163).
 Стишувати (стишити) [своє] серце — переставати хвилюватися, тривожитися і т. ін. [Марина:] Вгамуй, ріднесенький мій, стиш своє серце: його лукавий бентежить, бунтує гріхом (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 368).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 708.

Коментарі (0)