СТИШУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко СТИШАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., СТИШИТИСЯ, шуся, шишся, док.
1. Ставати тихішим, не дуже чутним (про звук, шум і т. ін.); затихати. Десь за вишняками то наростав, то стишувався людський гомін (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 494); Вже вечоріло.. На селі вже гомін стишався (Марко Вовчок, I, 1955, 145); Стало тихіше. Гармидер стишився. Можна було балакати (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 264); На галявині стишився галас. До учительки сходився клас (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 349).
2. Припиняти розмову, спів, крик і т. ін.; замовкати.
[Кассандра:] Се ви його убили! (Раптом стишується
і говорить зовсім убитим голосом). Ні, се я...
(Леся Українка, II, 1951, 277); Той у кутку сидить І люльку
смокче. Той у вікна позирав... Жіноцтво стишилось
і мовчки вишиває (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського,
1949, 191); Крик Тані приголомшив художника. Він
стишився, позадкував до виходу (Володимир Гжицький, Чорне озеро,
1961, 301);
// Переставати видавати або утворювати
слабші звуки (про механізм, інструмент і т. ін.).
Раптом мати обриває мову, стишується прядка (Іван Цюпа,
Добротворець, 1971, 6);
// перен. Переставати виявляти
ознаки життя. Не співа «надобраніч» пташина, тільки
нечутно літають великі, чудні кажани, гасла неначе
розносять, щоб стишилась ціла країна (Леся Українка, I,
1951, 304);
// безос. В селі стишилось.
3. Ставати повільнішим, менш швидким; уповільнюватися.
Ось колеса торкаються землі, мчать по ній,
та поволі стишується їхній біг (Анатолій Шиян, Партиз. край,
1946, 8);
// Сповільнювати свій рух; іти, їхати і т. ін.
повільніше. Машина йде шляхом і раптом стишується,
стає (Григорій Епік, Тв., 1958, 568); Поїзд пролетів рейками
сам, все стишуючись, а згодом за допомогою вагонника,
що, увиваючись біля коліс вагонів, затримував їхній
біг, і зовсім спинився недалеко кліті [рудні] (Олесь Досвітній, Вибр.,
1959, 343); Конячка.. стишилася, дрібно перебираючи
ногами, пішла поволі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 338);
//
Припиняти рух; зупинятися. У холодочку, під вербою, Приліг
Чабан спочить: .. Собака у ногах лежить. Не боязко,
васнути можна сміло; Отара стишилась, лінується
ходить, Бо дуже сонечко пригріло (Леонід Глібов, Вибр., 1951,
89); Ішов [Герман] так, може, з півгодини.. Ліс тут
кінчився.. Герман стишився, притулився до крислатого
бука (Іван Франко, VIII, 1952, 370); Коні, пританцьовуючи,
стишилися біля Дмитра (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949,
488).
4. Ставати слабішим, ущухати (про явища природи).
Над нами стишувався дощ (Михайло Стельмах, Щедрий вечір,
1967, 60); Десь опівночі на якусь годину стишився вітер,
вляглася заметіль і крізь розкуйовджені хмари глянули
на землю мерехтливі зорі (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 11);
Тільки на третій день стишився мороз. Знову почалась
відлига (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 224);
// безос. Надворі
разом стишилось. Швидко море.. заблищало, все вкрите
білими гребенями по зеленій воді (Нечуй-Левицький, II, 1956,
234);
// Зменшуватися в дії, в силі вияву і т. ін. — Якась
невдача? — тихо запитала мама, коли бурхлива Санина
діяльність по перекиданню і псуванню речей трохи
стишилася (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 109);
// Ставати
менш відчутним (про біль, почуття і т. ін.);
угамовуватися. Уляна відчувала на собі погляди ворогів. Їй
було страшно.. Але ось під натиском благородної волі
дожиття й перемоги стишується хвиля страху (Олександр Довженко,
I, 1958, 294).
5. Переставати сердитися; заспокоюватися, утихомирюватися. Він затулився обома [руками] та ридає-ридає!.. Ледве вже його розговорила [пані], і цілувала вже, і обнімала, насилу стишився (Марко Вовчок, I, 1955, 132); Вона.. руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась (Максим Рильський, I, 1960, 267).