в означеннях
Тлумачення, значення слова «стишуватися»:

СТИШУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко СТИШАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., СТИШИТИСЯ, шуся, шишся, док.

1. Ставати тихішим, не дуже чутним (про звук, шум і т. ін.); затихати. Десь за вишняками то наростав, то стишувався людський гомін (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 494); Вже вечоріло.. На селі вже гомін стишався (Марко Вовчок, I, 1955, 145); Стало тихіше. Гармидер стишився. Можна було балакати (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 264); На галявині стишився галас. До учительки сходився клас (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 349).

2. Припиняти розмову, спів, крик і т. ін.; замовкати. [Кассандра:] Се ви його убили! (Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом). Ні, се я... (Леся Українка, II, 1951, 277); Той у кутку сидить І люльку смокче. Той у вікна позирав... Жіноцтво стишилось і мовчки вишиває (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 191); Крик Тані приголомшив художника. Він стишився, позадкував до виходу (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 301);
//  Переставати видавати або утворювати слабші звуки (про механізм, інструмент і т. ін.). Раптом мати обриває мову, стишується прядка (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 6);
//  перен. Переставати виявляти ознаки життя. Не співа «надобраніч» пташина, тільки нечутно літають великі, чудні кажани, гасла неначе розносять, щоб стишилась ціла країна (Леся Українка, I, 1951, 304);
//  безос. В селі стишилось.

3. Ставати повільнішим, менш швидким; уповільнюватися. Ось колеса торкаються землі, мчать по ній, та поволі стишується їхній біг (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 8);
//  Сповільнювати свій рух; іти, їхати і т. ін. повільніше. Машина йде шляхом і раптом стишується, стає (Григорій Епік, Тв., 1958, 568); Поїзд пролетів рейками сам, все стишуючись, а згодом за допомогою вагонника, що, увиваючись біля коліс вагонів, затримував їхній біг, і зовсім спинився недалеко кліті [рудні] (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 343); Конячка.. стишилася, дрібно перебираючи ногами, пішла поволі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 338);
//  Припиняти рух; зупинятися. У холодочку, під вербою, Приліг Чабан спочить: .. Собака у ногах лежить. Не боязко, васнути можна сміло; Отара стишилась, лінується ходить, Бо дуже сонечко пригріло (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 89); Ішов [Герман] так, може, з півгодини.. Ліс тут кінчився.. Герман стишився, притулився до крислатого бука (Іван Франко, VIII, 1952, 370); Коні, пританцьовуючи, стишилися біля Дмитра (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 488).

4. Ставати слабішим, ущухати (про явища природи). Над нами стишувався дощ (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 60); Десь опівночі на якусь годину стишився вітер, вляглася заметіль і крізь розкуйовджені хмари глянули на землю мерехтливі зорі (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 11); Тільки на третій день стишився мороз. Знову почалась відлига (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 224);
//  безос. Надворі разом стишилось. Швидко море.. заблищало, все вкрите білими гребенями по зеленій воді (Нечуй-Левицький, II, 1956, 234);
//  Зменшуватися в дії, в силі вияву і т. ін. — Якась невдача? — тихо запитала мама, коли бурхлива Санина діяльність по перекиданню і псуванню речей трохи стишилася (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 109);
//  Ставати менш відчутним (про біль, почуття і т. ін.); угамовуватися. Уляна відчувала на собі погляди ворогів. Їй було страшно.. Але ось під натиском благородної волі дожиття й перемоги стишується хвиля страху (Олександр Довженко, I, 1958, 294).

5. Переставати сердитися; заспокоюватися, утихомирюватися. Він затулився обома [руками] та ридає-ридає!.. Ледве вже його розговорила [пані], і цілувала вже, і обнімала, насилу стишився (Марко Вовчок, I, 1955, 132); Вона.. руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась (Максим Рильський, I, 1960, 267).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 708.

Коментарі (0)