СТИСКАТИ, аю, аєш і СТИСКУВАТИ, ую, уєш, недок., СТИСНУТИ, ну, неш; мин. ч. стис і стиснув, ла, ло; док.
1. перех. Давленням, тисненням
зменшувати в об'ємі що-небудь, ущільнювати щось.
Будь-яке тіло можна стиснути, значить, частинки
розміщуються не щільно, а на деяких віддалях одна від
одної (Фізика, II, 1957, 16); — Возьми перше стисни
камінь — Як води добудеш, То тоді ти і без бійки
Найсильнішим будеш!.. (Степан Руданський, Вибр., 1949, 89);
// безос.
Пресом сіно стиснуло;
// Діючи на пружні тіла,
укорочувати їх. Стальну пружину можна стискувати й
розтягувати (Фізика, I, 1957, 28);
// перен., розм. —
Зменшувати, скорочувати в обсязі. Велич і масштабність
подій змушувала мене стискувати матеріал [у
фільмі «Арсенал»] (Олександр Довженко, I, 1958, 23); Стиснути
написане;
// перен., розм. Скорочувати в часі. Стиснути
строки будівництва шкіл.
2. перех. Міцно обхопивши, здавлювати кого-, що-небудь.
Іван сидить, опершись плечима в дошку, а ногами
стискає дійницю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Стискаючи
долонями скроні, підходить Ніна до вікна (Олесь Донченко,
V, 1957, 327); Одною рукою стискував [Оксен] рукоятку
автомата, другою дуло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 440); Руками
вона його як стиснула за шию, так і замерли руки —
впились (Марко Вовчок, I, 1955, 247); Капітан аж зубами
заскреготав і щосили стиснув у долонях поруччя крісла
(Іван Франко, VI, 1951, 470); Журиться [Фесюк], страхаючись
завтрашнього дня.. Мов обценьками, стиснув рукою
підборіддя (Михайло Стельмах, II, 1962, 110);
// Міцно тримати
щось (у руці, під пахвою і т. ін.). У руці стискаючи
гранату, умирала дівчина в саду... (Володимир Сосюра, Зел. світ,
1949, 144); Він так стискував держак вил, що рука
зблідла й тремтіла (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 191);
Стиснувши під пахвою мольберт,.. я прискорив кроки
(Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 5);
// розм. Обіймати кого-небудь.
[Поет (палко стискає її):] Без тебе жити годі!
(Леся Українка, I, 1951, 302); * Образно. У 1921 році країну
стиснули у смертельних обіймах голод і розруха (Наука і життя,
4, 1970, 31);
// Щільно оточувати з усіх боків.
Обабіч стискали нас дошки й жердини тинів та парканів,
а над нами нависали стелею віти густих волоських
горіхів та листя акацій (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959,
15); Мене стиснула юрма пасажирів (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
429); 7 серпня шлюп стиснула крига, і він змушений
був 9 серпня вийти з Льодовитого океану (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 54);
// військ. Затискувати в тісний
простір, брати в оточення. Загальновійськові з'єднання..
завдавали ударів, щоб розгромити угруповання ворога,
і поступово стискали його (Радянська Україна, 23.I 1969, 4);
— Відступати на Київ? Ви хочете, щоб Денікін з
Бахмача, а Петлюра з Коростеня стисли нашу армію
і знищили? (Олександр Довженко, I, 1958, 211);
// Звужувати русло
потоку, річки і т. ін. Зелені гори похмуро звисали над
водою і чимдалі дужче стискали вузьке річище (Семен Журахович,
Вечір.., 1958, 265);
// Щільно облягати (про одяг,
взуття). Светр стискав пружинами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 455);
Молода вже вбралась до вінця.. Нова сукня стиснула
її повне викохане тіло (Нечуй-Левицький, I, 1956, 144);
// перен.
Сковувати (про мороз, холод). Землю нещасну вдень
дощиком мочить [березень], А на ніч морозом лютим
стискає (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 427); Сопки доокола Лютий
холод міцно стис (Павло Грабовський, I, 1959, 168).
Стискати (стискувати, стиснути) в обіймах кого —
обіймати кого-небудь. Олександр Івашко довго не міг
звикнути до тої пошани, якою його оточили в тилу
і на фронті. Він червонів від поглядів, од привітань і
особливо, коли його стискували в обіймах товариші по
взводу (Петро Панч, Іду, 1946, 51); Стискати (стискувати,
стиснути) острогами [коня] — притискаючи до боків коня
остроги, спонукати його скакати швидше. Данило
чимдуж стискав острогами коня (Антон Хижняк, Д. Галицький,
1958, 244); Ой, як стисне козак Нечай Коня острогами,
За ним ляхів сорок тисяч З голими шаблями (Українські народні думи..,
1955, 113); Стискати (стискувати, стиснути) руку
(пальці, долоню і т. ін.) кому; Стискати (стискувати,
стиснути) за руку кого: а) тиснути кому-небудь руку
під час зустрічі, прощання, знайомства, вираження
якогось почуття і т. ін. Товариші прощаються з
селянами, стискують руки, цілуються (Степан Васильченко, III, 1960,
337); — Так чому ж не б'ємо ми хозар і печенігів? —
знову запитує Святослав, і дуже, скільки в нього є сил,
стискує руку Асмуса (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 47);
Стиснув [чоловік] міцно за руку Каленика Романовича,
скрикнув: — Скільки літ, скільки зим! (Іван Сенченко, Опов.,
1959, 17); Ми познайомились. Сергій Сергійович міцно
стис мою руку (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 7); б) (тільки
недок.) уживається як формула закінчення листа,
записки і т. ін. Щиро стискаю Вашу руку, до побачення
чи на прощання, се вже як трапиться! Л. Косач
(Леся Українка, 1956, 257); Простіть, що на сей раз пишу так
коротенько.. Сердечно стискаю руку. Ваш М. Коцюбинський
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 383); Стиснути, аж кістки
тріщать (затріщали, затріщать) див. кістка; Стиснути,
аж кості тріщать (затріщали) див. кість,
3. тільки 3 ос., перех. і без додатка. Здавлювати
(У грудях, горлі), утруднюючи дихання. Надвечірня
духота.. стискала груди (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 152);
Біль стискував горло, туманив очі (Євген Кравченко, Сердечна
розмова, 1957, 27); Щось болюче стиснуло груди хворому
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 41);
// безос. А Стецько
й справді мов умирав; дух йому перехопило, горло
стиснуло (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 52).
Стискати (стискувати, стиснути) серце (коло серця,
за серце) — викликати хвилювання, почуття тривоги,
страху і т. ін. Дорога завертає. Юра іде. Якесь
передчуття стискає.. йому серце (Юрій Смолич, II, 1958, 15);
Жаль за загубленим щастям, немов кліщами, стискував
йому серце (Любов Яновська, I, 1959, 371); Настю стиснуло
щось коло серця.. Вона ніби бачила, як Денис десь
блукає по далеких степах (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 356); Мене
щось стисло за серце (Іван Франко, IV, 1950, 200).
4. перех. і неперех. Щільно з'єднувати, стуляти (губи,
повіки і т. ін.). Вона боялася, щоб не скрикнути,
боялася зітхнути та все міцніше й щільніше стискувала
зуби (Панас Мирний, I, 1949, 411); Майстер.. дивився
спідлоба, міцно стискував тонкі синюваті губи (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 334); Мабуть, за досаду йому стало,
що трохи мов зневажений зостався... уста стиснув і
голову підняв гордо (Марко Вовчок, I, 1955, 204); Він скрипнув
зубами і так стис щелепи, що його боляче шпигонуло
в скроні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 321).
Стиснувши зуби: а) виявляючи велику витримку,
стійкість; напруживши всі сили. Стиснувши зуби, мовчки,
з неймовірною чіткістю виконували моряки команду,
розуміючи, що від цього залежить їх життя (Зінаїда Тулуб,
В степу.., 1964, 394); б) не виявляючи почуття гіркоти,
незадоволення, обурення і т. ін. Варт було сусідам..
побалакати.. між собою за обідом, що от, мовляв,..
не хоче племінниці до школи віддавати.., — і
Скоробагатько, стиснувши зуби, віддав Пашку до школи (Гнат Хоткевич,
I, 1966, 122).
5. перех. Зводити докупи, притискаючи один до одного
(пальці, руки); зціплювати. Вона конвульсійним
рухом поклала на себе великий хрест і вдарила поклона,
стискаючи міцно руки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 277); Вівчарик
на герлигу похиливсь, Стиснув руки, побілів, слізьми
обливсь (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 101);
// Зсовувати,
морщити (брови). Він тільки стиснув.. брови і все рубає
знов і знов (Володимир Сосюра, I, 1957, 393).
Стискати (стискувати, стиснути) кулак (кулаки,
кулачки) — те саме, що Затискати (затиснути) кулак
(кулаки, кулачки) (див. затискати). Мажуга підіймає
руку, наче голоблю, стискає кулак і викидає з запалих
грудей, наче з безодні: — Бастувать будем (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 53); Лаврін.. стискував кулаки: — Розгулялися
з доброго дива! (Олесь Донченко, III, 1956, 98); Люто
наступає гусак, а воно, мале хлоп'я, стиснувши кулачки,
іде на того гусака (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 86);
Стискати (стискувати, стиснути) плечима — те саме,
що Зводити (звести) плечима (див. зводити). Говорить
[Мирон] таке, що старші як почують, то тільки плечима
стискають (Іван Франко, I, 1955, 231); Гриць стис плечима.
— Я на ніякий ґрунт не підписувався (Лесь Мартович, Тв.,
1954, 68).