Словник української мови

СУБОТА, и, жін. Назва шостого дня тижня (після неділі). — Чи вийдеш в суботу на вулицю? — спитав другого дня Микола в Нимидори (Нечуй-Левицький, II, 1956, 177); [Годвінсон:] В мене будуть люди по суботах збиратися на бесіди (Леся Українка, III, 1952, 23); — В неї роботи до самої суботи (Михайло Стельмах, II, 1962, 354); Кожної суботи, як тільки степова дорога огорталася сутінками, вибігала Олена за царину, з хвилюванням очікувала, доки появиться парубоцька постать в жовтій імлі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 22);
//  У сполуч. із деякими прикм. уживається перев. в назвах релігійних свят. Не щодня попенятам Дмитрова субота! (Українські народні прислів'я та приказки, 1965, 227); Маруся у великодню суботу сама учинила паску (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 66); Під церкву він ходив, правда, частіше. У вербну суботу — коли після вечерні можна було.. нахльостувати дівчат лозиною, приказуючи «не я б'ю, верба б'є» (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 32);
//  Про щотижневі збори, вечори і т. ін., які відбуваються цього дня. Він [М. Коцюбинський] був організатором традиційних літературних субот, на яких збиралася талановита молодь (Українська література, 9 клас, 1957, 195); Відбулася перша у Вінниці літературна субота М. Коцюбинського.. На адресу суботи надійшло багато вітальних телеграм (Радянське літературознавство, 11, 1971, 96).
 Під суботу; Проти суботи — напередодні суботи; у ніч з п'ятниці на суботу. Сиділи [дівчата] день у день, ніч у ніч, як під суботу рабин, за книжками (Панас Мирний, I, 1949, 370); Червона субота — суботник, приурочений до дня народження В. І. Леніна. 1400 телевізорів, з них половина з державним Знаком якості, зійшли в день червоної суботи з конвейєрів Львівського виробничого об'єднання «Електрон» (Робітнича газета, 15.IV 1976, 2).