СУД, у і заст. а, чол.
1. Державний орган, який
розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні
справи. Бжозовський поїхав до Акермана і подав
прошення в суд (Нечуй-Левицький, II, 1956, 251); Кирилик поступив
у суд на службу і став зразу з Кирила, Кирилика
Кирилом Івановичем (Панас Мирний, I, 1954, 155); Сталось так,
що суд засудив того хлопця не на сибірську каторгу, —
віддали його в штрафний батальйон у солдати (Іван Цюпа,
Три явори, 1958, 15); Радянський суд є дітищем
Великої Жовтневої соціалістичної революції (Радянський суд..,
1951, 47);
// Приміщення для судових засідань. Проти
собору жив пан полковник, де тепер суди та палати
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 309); Ще було дуже рано: нікого
в судовиків не було в суді (Панас Мирний, I, 1949, 252);
// збірн.
Судді. — Як суд наїде, то кому лихо буде — чи пану
лікарю, чи вам? (Марко Вовчок, I, 1955, 176); Гната приведено
в тюрми.. І здорова кімната з високими вікнами, і юрма
панів і суду в мундирах з золотим коміром — все
здається йому чужим, незвичайним, байдужим до його горя
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76).
Верховний Суд СРСР — найвищий судовий орган
Радянського Союзу, який здійснює нагляд за діяльністю
усіх судових органів СРСР і союзних республік;
Верховний Суд УРСР див. верховний; Військово-польовий
суд; Польовий суд; Військовий суд: а) орган, який
розглядає злочини військових, а у воєнний час і
цивільних осіб. Двом американцям просто серед білого
дня на Графській пристані якісь матроси натовкли
морду. Ставши потім перед військовим судом, вони
виправдувались тим, що потовкли цих двох помилково
(Олесь Гончар, II, 1959, 347); б) члени такого органу.
Надзвичайний польовий суд ось-ось мав прибути, щоб судити..
військового злочинця, зрадника... (Де, Право.., 1957,
137); Земський суд див. земський; Комерційний суд
див. комерційний; Коронний суд див. коронний;
Народний суд див. народний; Подавати (подати) до суду
(в суд, на суд) — те саме, що Позивати в суд (до суду)
(див. позивати). [Прісцілла:] Коли побачить хто
й подасть до суду, що ти вчащаєш на нічнії збори громади
потайної, — не вборонить тебе ні зброя, ні одвага
знана (Леся Українка, II, 1951, 344); Скаржилася [Магда]
на фейлетон в газеті: «То я на них в суд подам!..
Скомпрометували мене на весь світ!..» (Михайло Томчаній, Готель..,
1960, 27); Позивати в суд (до суду) див. позивати;
Позивати на суд див. позивати; Скаржити до суду кого,
діал. — те саме, що Позивати в суд (до суду) (див.
позивати). — Скаржте нас до суду. А тепер будьте
тихо! І заплатіть нам за роботу (Іван Франко, IV, 1950, 20);
Совісні суди див. совісний; Суд присяжних див. присяжний;
Третейський суд див. третейський; Тягати (затягати,
попотягати і т. ін.) по судах кого — мучити
кого-небудь судовими процесами, частими викликами
в суд. — Затягати по судах він зможе. Зуміє
дістати брехливих свідків, суддів перетягнути на
свій бік (Михайло Стельмах, I, 1962, 351); — Нас.. попотягають
по судах добре за ту дідівщину! (Леся Українка, III,
1952, 477).
2. Розгляд цивільної або кримінальної справи;
судовий процес. [Химка:] Як не заплатите, каже
[хазяїн], то судом витребую і з хати вижену (Панас Мирний,
V, 1955, 247); Буде суд. Судитимуть не її, — вона
перенесла б це мужніше, — судитимуть єдиного її сина
(Петро Дорошко, Не повтори.., 1963, 3); Пригадалась учорашня
стаття в газеті про суд над фашистськими катами
(Олесь Донченко, VI, 1957, 212);
// Розгляд чиєї-небудь провини
приватною особою або установою, яка має владу над
кимсь. Правий суд чинив [Бертольдо] у панстві, До
підданих був лагідний (Леся Українка, I, 1951, 379); Княжий
суд короткий (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 30);
//
Покарання, розправа. Чи буде суд! Чи буде кара! Царям,
царятам на землі? (Тарас Шевченко, II, 1963, 411).
Без суду (суда) — не розглянувши справу в судовому
порядку. Кожного з нас без суду можуть арештувати
і вислати бозна-куди у 24 години (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
284); На Монастирській слобідці без суду, без слідства,
за саму лише підозру в зв'язках з більшовицьким підпіллям
було розстріляно групу старих матросів та робітників
(Олесь Гончар, II, 1959, 35); Бути (перебувати) під судом
— звинувачуватися в якомусь злочині; бути
підсудним. Порох таки його доїхав своїми ябедами, —
він тепер був під судом, без місця (Панас Мирний, I, 1949,
382); — А хтось з вашої рідні був коли-небудь під судом
чи слідством? (Михайло Стельмах, I, 1962, 447); Віддавати
(віддати) під суд (до суду); Притягати (притягнути,
притягти) до суду; Тягти (потягнути, потягти) до суду
(на суд); Кликати (покликати) на суд (до суду) кого —
порушувати проти кого-небудь цивільну, кримінальну
або адміністративну справу. — За такі слова ми зможемо
вас під суд віддати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 236);
Інтендантів та постачальників за найменшу провину
віддає [Обручов] до суду (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 492);
Коли прибули на заплаву геологи.. і вирубали у плавнях
посеред купиння якусь вербу чи кілок, правління
колгоспу хотіло притягати їх до суду (Олександр Довженко, III, 1960,
458); Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає
ці бездарні копії [картин] якийсь халтурник з обласного
центру.. І ніхто його за халтуру до суду не тягне!
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 126); За шовковий щасливий
колос, Що під ноги неситим ліг, За примовклий дитячий
голос Ми до суду кличемо їх (Максим Рильський, II, 1960, 215);
— Хай же тільки помре син або станеться що йому —
я їх на суд покличу, у тюрму запру..! (Панас Мирний, III,
1954, 58); Є суд [і правда] на кого — хтось неминуче
буде покараний за заподіяну кривду. — Ти думаєш,
як ґудзями затикався, то все, що хочеш, смієш робити!
Є на вас і суд, є на вас і правда! (Панас Мирний, I, 1954, 266);
Знайти суд див. знаходити; Попадати (попасти) під
суд — притягатися до судової відповідальності.
[Гребінь:] Признаюся, налякав ти мене весною. Думала,
під суд попадемо (Захар Мороз, П'єси, 1959, 144); Суд
Лінча — у США — кривавий самосуд расистів і реакціонерів
над неграми та прогресивно настроєними політичними
діячами; Творити суд див. творити; Чинити
(творити) суд і розправу див. розправа 1; Чинити
(учинити) суд див. чинити 1, учиняти; Шукати (просити
і т. ін.) суду (суда) на кого — добиватися справедливої
відплати, кари. — Я на вас суда шукатиму! —
промовив наймит (Марко Вовчок, I, 1955, 311); [Дід:] Чи й
тепер проситимеш, Елеазаре, суду? (Леся Українка, II, 1951,
136).
♦ Божий суд, заст.: а) за релігійними уявленнями —
божа кара за вчинений гріх, злочин. — І чого я
тутечки опинилась мьж чужими людьми, що самі ж накоїли
лиха на Україні і тепер аж трусяться од страху,
бо сподіваються помсти, неначе божого суду?.. (Нечуй-Левицький,
VII, 1966, 199); б) у часи середньовіччя — виявлення
чиєї-небудь вини через поєдинок або випробування
вогнем, водою і т. ін. — Кого ховають? Кажуть: —
Війтенка. — Що сьогодні з Домонтовичем на божий суд
ставав? — Того самого. Не послужила фортуна горопасі
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 156); в) те саме, що Страшний
суд. О, він пустить їх [докторів], запроданець
отой, бодай би не встав в останній день на суд божий!..
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 193); До віку, до суду; До суду-віку;
До [божого (страшного)] суду, заст.: а) усе життя,
завжди. — Коли ж буде кінець цій ночі? Невже вона
тягтиметься до віку, до суду? (Нечуй-Левицький, VII, 1966,
252); — Вже я його [злодія] пострашу так, що буде
до суду-віку дрожав [дрижати]! (Іван Франко, II, 1950, 17);
Так можна і до страшного суду чекати (Михайло Стельмах, II,
1962, 80); Хіба умру, то тоді той вечір забуду, а то
до суду буду пам'ятати його (Панас Мирний, I, 1954, 86);
б) навіки, назавжди. Ото знайшов собі радість до суду-віку!
(Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 74); в) ніколи. — Не буду
до суду, до віку І.. батечки, голубчики!.. пустіть,
пустіть!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 187); Страшний (останній,
остатній) суд, заст.: а) за релігійними уявленнями —
суд, який нібито вершитиме бог над усіма людьми, коли
настане «кінець світу». У притворі на стіні висів
здоровий образ страшного суду (Нечуй-Левицький, II, 1956, 347);
— Щоб же я на страшний суд не встав, коли ти до
неї [дівчини] доторкнешся, поки в мене голова на
плечах! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 106); Мов на страшний
суд, з плачем і голосінням сходились люди до зборні,
навколо якої, охоплюючи юрбу, гарцювали драгуни
(Михайло Стельмах, I, 1962, 643); Годі чекати на смертний час
у цьому нечестивому краю, бо коли зложиш тут свої
кістки, тяжко буде вставати на останній суд (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 293); Здавалось, Що не збудить ніщо тих
сиріток зо сна, Навіть суду остатнього сурма гучна
(Леся Українка, IV, 1954, 265); б) тільки Страшний суд — про
нестерпну обстановку, безладдя, сварку, стрілянину
і т. ін. Прибігаю до сусіди, там усі спали. Стукаю,
добиваюся. — Пустіть, Христом богом молю, бо у нас
страшний суд піднявся! (Панас Мирний, I, 1954, 93); Страшний
суд творився тоді серед голих, беззахисних таврійських
степів. Зривало дахи, замітало колодязі, з корінням
видимало в людей із-під ніг посіви (Олесь Гончар, I,
1959, 3); Не інакше з гармат б'ють. І так видається,
що не ближче як верст за сорок. Ну, якраз і є — в
місті. — Отам зараз гарячка. Страшний суд! — гомоніли
поміж себе селяни (Андрій Головко, II, 1957, 334); Суду (суда)
нема (немає) див. нема.
3. Судове засідання. На суд йдуть, так удвох хваляться, а з суду йдуть, так один (Номис, 1864, № 7376); Суд таки й затягся: лише опівночі закінчився розгляд справи, потім цілих п'ять годин тривала судова нарада (Андрій Головко, II, 1957, 185); * У порівняннях. Старий Кабашний слухав гостя серйозно, мов на суді (Олесь Гончар, I, 1959, 31).
4. який, чого. Виборний громадський орган, який
розглядає справи про порушення порядку, чиюсь негідну
поведінку і т. ін.; розгляд таких справ. Однією
з форм атеїстичної пропаганди в місті в суди
громадськості над окремими верховодами й активістами
сектантських об'єднань, які ведуть паразитичний спосіб
життя, зневажають радянські закони (Радянська Україна, 19.I
1962, 2).
Товариський суд див. товариський; Суд честі див.
честь.
5. Думка про кого-, що-небудь, оцінка когось,
чогось. Суд лікарів був страшним ударом для родини.
Хворій заборонено займатися домом (Наталія Кобринська, Вибр.,
1954, 38); Поете, не зважай на лестощі народу! Хвалінь
і захвату мине хвилинний шум, Почуєш блазня суд і
черні дикий глум, Але байдуже стрінь той вихор і
негоду (Микола Зеров, Вибр., 1966, 396).
Віддавати (віддати) що на суд кому, чий; Виносити
(винести) що на суд кого, чий — знайомити кого-небудь з
своїми творами, планами і т. ін., щоб почути його думку.
Ви, як пам'ятаю, обіцяли віддати йому на суд працю
Єремієва (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 159); Мої спогади я
присвячую молодим, сміливим і чуйним. Їм віддаю я на суд
юнацькі помилки (Юрій Яновський, II, 1958, 22); Композитори
повинні винести свою творчість на суд народу,
послухати щире слово про власну музику з уст трудящих
міста і села (Мистецтво, 5, 1955, 3); Здаватися (здатися) на
суд чий — покладатися на чию-небудь думку, оцінку.
— Тепер, шановний добродію, виложивши Вам усе, я
здаюся на Ваш суд, — як знаєте, так розсуджуйте
(Панас Мирний, V, 1955, 374).
♦ Суди та пересуди; Суд-пересуд див. пересуд.
♦ Поки суд та діло див. поки; Ставати (стати) перед
судом (на суд); Іти (піти) під суд (на суд): а)
притягатися до судової відповідальності. Коли б на суд
ставати довелось І право панове доводить на посілість, Всі
гості свідками б тоді і знадобились (Адам Міцкевич, П. Тадеуш,
перекл. Рильського, 1949, 55); — Я сподіваюсь, що цей
пройдисвіт Салаші знову колись стане перед судом, як
у 1938 році (Олесь Гончар, III, 1959, 229); — Як же буде
із звітністю? Я заплутаюсь у папірцях і піду під суд!
(Олександр Довженко, I, 1958, 457); б) бути готовим почути чиюсь
думку про себе. На суд нащадків я спокійно стану. Я все,
що міг, віддав у боротьбі Тобі, Радянська Україно!
Комуністична партіє, тобі! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця,
1958, 8); За всіх скажу, за всіх переболію, я кожен час
на звіт іду, на суд (Павло Тичина, I, 1957, 93); Судити судом:
а) розглядати чию-небудь справу в судовому порядку.
Чайченка тоді гарячка палила; без пам'яті сливе був
він. Не вважають — беруть, везуть його судити судом
(Марко Вовчок, I, 1955, 248); В боярських оселищах судили
бояри своїм вотчинним судом (Антон Хижняк, Д. Галицький,
1958, 36); б) висловлювати осуд; гудити. Дівчат
научала [Відьма], Щоб з панами не кохались, Людей не
цурались. — А то бог вас покарає, А ще гірше люде;
Люде горді, неправедні, Своїм судом судять (Тарас Шевченко,
II, 1963, 317).