СУ́ДЧИК, а, чол., розм. Службовець суду, судового відомства. — Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! — промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (Нечуй-Левицький, II, 1956, 253).
СУ́ДЧИК, а, чол., розм. Службовець суду, судового відомства. — Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! — промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (Нечуй-Левицький, II, 1956, 253).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 829.