в означеннях
Тлумачення, значення слова «судьба»:

СУДЬБА́, и, жін.

1. розм. Те саме, що доля 1. Боролись ми не раз, не два з судьбою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 363); В твоїх руках тепер, народе, Твоя судьба, твій рівний шлях, Бо світоч гордої свободи Палає у твоїх руках (Максим Рильський, II, 1960, 297);  * У порівняннях. Вона, Євгена, біля тину.. Стояла тихо, мов судьба (Михайло Стельмах, V, 1963, 62).
Обійдений судьбою див. обійдений; Судьба завела (заведе) див. заводити 1.

2. заст. Обмова, пересуди. Се не судьба, а щира правда (Номис, 1864, № 6720).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 829.

Коментарі (0)