СУДОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до суд 1—4. Верховний
Суд СРСР є найвищим судовим органом (Радянська Україна, 4.VI
1977, 3); Обласний суд.. складається з двох судових
колегій: судової колегії по кримінальних справах і
судової колегії по цивільних справах (Як побудовано радянський суд,
1948, 27); Цілих п'ять годин тривала судова нарада
(Андрій Головко, II, 1957, 185); Судовий вирок;
// Признач. для
ведення суду. У величезній судовій палаті засів цар
Соломок на своїм престолі (Іван Франко, IV, 1950, 118); Притягли
його в судовий зал, прикутого до дошки (Володимир Гжицький,
Опришки, 1962, 177);
// Яким відає суд. Запирався [батько]
у себе в кабінеті й передивлявся судові діла (Панас Мирний,
IV, 1955, 336);
// Який служить у суді. Судовий панич
до Параски почав приставати (Панас Мирний, IV, 1955, 33);
Судові урядовці оселились у домі Базилевських (Олесь Гончар,
Таврія, 1952, 193);
// у знач. ім. судовий, вого, чол.,
заст. Те саме, що судовик. Аж гуде, З усіх усюд народу
йде, Та щось шепочуть про отруту І судових неначе
ждуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 225); Повно було якихсь судових.
Казали, що приїхали продавати двір за довг
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 145).
▲ Судовий виконавець див. виконавець; Судовий
пристав див. пристав.
2. Стос. до судочинства. Процес християн судовий
відбувається на дальшому кінці арени (Леся Українка, II,
1951, 510); Після закінчення судового слідства, після
промов обвинувача і оборонця обвинуваченому надається
останнє слово (Радянський суд, 1951, 57); Між Рудим і
Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю
їх маєтностей (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 43);
Судова експертиза; Судова практика;
// Уживається
в складі назв ряду дисциплін, які відіграють допоміжну
роль у судовому процесі й слідстві. Він чималенько
попрацював в галузі судової медицини (Остап Вишня, День..,
1950, 106); Судова хімія.
Судовим порядком див. порядок; У судовому порядку —
те саме, що Судовим порядком (див. порядок).