в означеннях
Тлумачення, значення слова «судитися»:

СУДИТИСЯ, суджуся, судишся, недок. і док.

1. тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. Ворогували [Онисько і Василь] отак дома, ворогували, та хтось пораїв судитися (Панас Мирний, I, 1949, 218); — Подивіться в нарсуді нашому, — каже Макар Онисимович, — дуже рідко судяться наші колгоспники. Всі непорозуміння намагаємося ліквідувати на місці (Остап Вишня, II, 1956, 19);
//  з ким і без додатка. Вести судовий процес проти кого-небудь. З дужим не борись, а з багатим не судись (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 143); Хведір надумав судитись з зятем (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 271); — На сутяжницьких ділах я мало розуміюся, але знаю, що час обміну землі давно минув. Тому пан і не виграв процесу, коли вперше судився (Михайло Стельмах, I, 1962, 351);  * Образно. Буде суд [над фашистами]. Він не за горами. Буде судитися теперішнє з минулим, буде судитися світло з мороком (Олександр Довженко, III, 1960, 28).

2. тільки недок. Притягатися до судової відповідальності. Таки допиталась [Ївга], у якому суді судиться Левко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 276); Одні говорили, що він судився за вбивство..; інші твердили, що він займався підробкою фальшивих документів, а треті доводили, що він керував якоюсь релігійною сектою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 464).

3. кому, чому і з інфін. Призначатися, прирікатися кому-, чому-небудь (долею, історією і т. ін.). — Важке буде моє життя на фабриці, та така вже, знати, мені доля судилася (Нечуй-Левицький, II, 1956, 101); [Мавка:] Твоїй красі вік довгий не судився, на те вона зроста, щоб полягати (Леся Українка, III, 1952, 233); [Марта:] Судилась я тобі, буду коритись, буду тебе любити (Степан Васильченко, III, 1960, 116); Знав він, які знущання й муки судяться молодим вродливим жінкам, але що міг він вдіяти. урятувати!.. (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 161); Донець, Донець! Тобі судилось стати в великій битві двічі рубежем (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 196); — Може, комусь із нас тут судилося загинути, не доживши до дня перемоги (Олесь Гончар, I, 1954, 105). Не судилося — не відбулося, не здійснилося щось бажане, очікуване. Спільним шляхом Не судилось нам іти (Іван Франко, XI, 1952, 13); Матчеві не судилося бути закінченим (Юрій Смолич, I, 1947, 6); Дівчина з чорними косами Вже хлопця жде біля ріки, В селі говорять, що сватами Колись ще будуть їх батьки. Та це, як кажуть, не судилось (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 187).

4. тільки недок. Пас. до судити 2—5. — А молода? мабуть, без пари Судилось господом зносить Красу і молодость [молодість]... (Тарас Шевченко, II, 1963, 115).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 826.

Коментарі (0)