СУКРИ́СТО, діал. Присл. до сукристий. — Я до єгомостя [панотця], як до рідного батька... — Е, що там батька! — якось сукристо буркнув о. Нестор (Іван Франко, VII, 1951, 49).
СУКРИ́СТО, діал. Присл. до сукристий. — Я до єгомостя [панотця], як до рідного батька... — Е, що там батька! — якось сукристо буркнув о. Нестор (Іван Франко, VII, 1951, 49).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 832.