СУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, недок.
1. Іти, рухатися,
пересуватися, перев. повільно або через силу. Помаленьку
й повагом — не йшов, а неначе сунувся Бичковський
до стола, де сиділи гості (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 35);
Сани ледве сунулись (Іван Микитенко, II, 1957, 282); Ви бачили,
як сунеться машина, Вантажена камінням і залізом?
Горять, курять масні широкі шини, Двигун з напруги
крекче: «Лізем, лізем» (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 94);
* У порівняннях. Круг них усе їжився височенний, цупкий,
жовтий комиш, немов сунувся разом із ними, як
зачарований (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 360);
// Наближатися до
кого-, чого-небудь; насуватися. Бійцям уявлялися ..
ворожі гуркітливі танки, що сунуться на них, як сліпі,
незграбні потвори (Олесь Гончар, III, 1959, 36); Навала
сунулася, як чума, невмолима й жорстока (Іван Ле, Ю. Кудря,
1956, 6);
// Відходити, відступати від кого-, чого-небудь.
Німці сунуться назад (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 45);
* Образно. Стовпи сунулись назад. Пил дорожній віявся
хвостом (Юрій Яновський, I, 1958, 67);
// Рухатися великою
масою, безперервним потоком. Скільки оком кинеш —
скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури (Олекса Стороженко, I,
1957, 77); Ми лише бачили, що юрма сунеться в наш
бік (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 256); Мова йшла про безперестанний
потік німецьких санітарних ешелонів, що сунулись
зі сходу через дарницький міст (Дмитро Бедзик, Дніпро..,
1951, 32);
// Змінювати своє положення в просторі.
[Мавка:] Сунеться хмарка по небу повільна...
(Леся Українка, III, 1952, 256); Сонце сунулось вище і вище,
Починалися перші жнива (Терень Масенко, Побратими, 1950, 181);
Зголубіли зимні шиби, Пролетіли птиці сонні, Заспокоїлися
кроки... Тіні сунуться широкі (Максим Рильський, II,
1960, 50); З долини од річки, як гурт сірих волів, сунувся
туман (Андрій Головко, I, 1957, 81);
// перен., рідко. Повільно
минати (про час). Осінній день сунеться поволі (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 367).
2. Соваючись, наближатися до кого-, чого-небудь;
підсуватися. Грицько мерщій посунувся за стіл, на
покуття, та запрохував Чіпку сунутись ближче до його
(Панас Мирний, I, 1949, 273); — Сунься ближче до мене...
(Олесь Гончар, II, 1959, 368).
♦ Сунутися під руку (руки) — те саме, що Підвертатися
(попадати, попадатися, потрапляти, траплятися
і т. ін.) під руку (руки) (див. рука). Брала [Домніка]
все, що сунулося під руку, — збіжжя, насіння,
хатні знаряди (Ольга Кобилянська, II, 1956, 123).
3. Не втримавшись де-небудь, повільно сповзати
або скочуватися вниз по похилій поверхні; зсовуватися.
Гора така крута, так і сунуться ноги (Панас Мирний,
III, 1954, 298); Схил був крутий, і люди не йшли, а
сунулися з нього (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 314); Вугілля само
сунулось в риштак, вливаючись у загальний потік антрациту
на конвейєр (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 123);
// Сповзати,
злазити з чого-небудь на землю, підлогу і т. ін.
Не втерпів дід. Заворушився.., закашляв і вперше за
тиждень почав сунутися з печі (Іван Кириленко, Вибр., 1960,
356);
// Посуваючись, переміщатися на певну відстань від
кого-, чого-небудь; відсуватися. Враз почув [дід], що
його торба кудись сунеться, що її вже нема! (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 134).
4. розм. Намагатися проникнути, потрапити куди-небудь.
Виряджала в доріженьку Мати свого сина.
Виряджала, промовляла: — Сину мій коханий, Дивись
пильно, щоб не сунувсь Ворог препоганий (Українські народні ліричні пісні, 1958, 593); [Олімпіада Іванівна (побачивши
дітей):] Ви сюди як влізли? [Хлопчик:]
Там не зачинено... [Олімпіада Іванівна:]
Ох, уже мені сі літні виходи! А ви ж чого сунетесь
сюди, що ж, що не зачинено, то вам уже й треба?
(Леся Українка, II, 1951, 19); Я йому не раз казав — не лізь
даремно під кулі, не сунься у воду, не питавши броду
(Юрій Збанацький, Доля, 1961, 109);
// Звертатися до кого-небудь
проти його бажання, надокучати комусь. Я ввійшла,
а пані: — Чого сунешся? (Марко Вовчок, I, 1955, 123);
//
Втручатися в чужі справи. Ганна з затиснутим револьвером
у руці кинулась у саму гущу бандитів: — Не смійте!
Припиніть дітовбивство! — Хтось грубо відштовхнув
її..: — Не сунься, отаманко, не в своє! (Олесь Гончар, II,
1959, 264);
// зневажл. Намагатися досягти певного
становища, прагнути стати ким-небудь значущим.
Не хочеш страти, — не сунься ні в куми, ні в свати!
(Номис, 1864, № 9498).
♦ Сунутися поперед батька в пекло — те саме, що
Лізти поперед батька в пекло (див. лізти). — Але ж
ви, діду, таки щось заробляли? — Постривай-бо, не
сунься поперед батька в пекло! Заробляли... (Нечуй-Левицький,
I, 1956, 56).
5. Пас. до сунути 1, 2. Усі ті професори вийшли буцімто випадком в світлицю й попрямували до стола тихою рівною ступою, неначе червонясті ляльки сунулись чиєюсь захованою потайною рукою (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 15).