в означеннях
Тлумачення, значення слова «сунутися»:

СУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, недок.

1. Іти, рухатися, пересуватися, перев. повільно або через силу. Помаленьку й повагом — не йшов, а неначе сунувся Бичковський до стола, де сиділи гості (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 35); Сани ледве сунулись (Іван Микитенко, II, 1957, 282); Ви бачили, як сунеться машина, Вантажена камінням і залізом? Горять, курять масні широкі шини, Двигун з напруги крекче: «Лізем, лізем» (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 94);  * У порівняннях. Круг них усе їжився височенний, цупкий, жовтий комиш, немов сунувся разом із ними, як зачарований (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 360);
//  Наближатися до кого-, чого-небудь; насуватися. Бійцям уявлялися .. ворожі гуркітливі танки, що сунуться на них, як сліпі, незграбні потвори (Олесь Гончар, III, 1959, 36); Навала сунулася, як чума, невмолима й жорстока (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 6);
//  Відходити, відступати від кого-, чого-небудь. Німці сунуться назад (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 45);  * Образно. Стовпи сунулись назад. Пил дорожній віявся хвостом (Юрій Яновський, I, 1958, 67);
//  Рухатися великою масою, безперервним потоком. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури (Олекса Стороженко, I, 1957, 77); Ми лише бачили, що юрма сунеться в наш бік (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 256); Мова йшла про безперестанний потік німецьких санітарних ешелонів, що сунулись зі сходу через дарницький міст (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 32);
//  Змінювати своє положення в просторі. [Мавка:] Сунеться хмарка по небу повільна... (Леся Українка, III, 1952, 256); Сонце сунулось вище і вище, Починалися перші жнива (Терень Масенко, Побратими, 1950, 181); Зголубіли зимні шиби, Пролетіли птиці сонні, Заспокоїлися кроки... Тіні сунуться широкі (Максим Рильський, II, 1960, 50); З долини од річки, як гурт сірих волів, сунувся туман (Андрій Головко, I, 1957, 81);
//  перен., рідко. Повільно минати (про час). Осінній день сунеться поволі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367).

2. Соваючись, наближатися до кого-, чого-небудь; підсуватися. Грицько мерщій посунувся за стіл, на покуття, та запрохував Чіпку сунутись ближче до його (Панас Мирний, I, 1949, 273); — Сунься ближче до мене... (Олесь Гончар, II, 1959, 368).
Сунутися під руку (руки) — те саме, що Підвертатися (попадати, попадатися, потрапляти, траплятися і т. ін.) під руку (руки) (див. рука). Брала [Домніка] все, що сунулося під руку, — збіжжя, насіння, хатні знаряди (Ольга Кобилянська, II, 1956, 123).

3. Не втримавшись де-небудь, повільно сповзати або скочуватися вниз по похилій поверхні; зсовуватися. Гора така крута, так і сунуться ноги (Панас Мирний, III, 1954, 298); Схил був крутий, і люди не йшли, а сунулися з нього (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 314); Вугілля само сунулось в риштак, вливаючись у загальний потік антрациту на конвейєр (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 123);
//  Сповзати, злазити з чого-небудь на землю, підлогу і т. ін. Не втерпів дід. Заворушився.., закашляв і вперше за тиждень почав сунутися з печі (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 356);
//  Посуваючись, переміщатися на певну відстань від кого-, чого-небудь; відсуватися. Враз почув [дід], що його торба кудись сунеться, що її вже нема! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 134).

4. розм. Намагатися проникнути, потрапити куди-небудь. Виряджала в доріженьку Мати свого сина. Виряджала, промовляла: — Сину мій коханий, Дивись пильно, щоб не сунувсь Ворог препоганий (Українські народні ліричні пісні, 1958, 593); [Олімпіада Іванівна (побачивши дітей):] Ви сюди як влізли? [Хлопчик:] Там не зачинено... [Олімпіада Іванівна:] Ох, уже мені сі літні виходи! А ви ж чого сунетесь сюди, що ж, що не зачинено, то вам уже й треба? (Леся Українка, II, 1951, 19); Я йому не раз казав — не лізь даремно під кулі, не сунься у воду, не питавши броду (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 109);
//  Звертатися до кого-небудь проти його бажання, надокучати комусь. Я ввійшла, а пані: — Чого сунешся? (Марко Вовчок, I, 1955, 123);
//  Втручатися в чужі справи. Ганна з затиснутим револьвером у руці кинулась у саму гущу бандитів: — Не смійте! Припиніть дітовбивство! — Хтось грубо відштовхнув її..: — Не сунься, отаманко, не в своє! (Олесь Гончар, II, 1959, 264);
//  зневажл. Намагатися досягти певного становища, прагнути стати ким-небудь значущим. Не хочеш страти, — не сунься ні в куми, ні в свати! (Номис, 1864, № 9498).
Сунутися поперед батька в пекло — те саме, що Лізти поперед батька в пекло (див. лізти). — Але ж ви, діду, таки щось заробляли? — Постривай-бо, не сунься поперед батька в пекло! Заробляли... (Нечуй-Левицький, I, 1956, 56).

5. Пас. до сунути 1, 2. Усі ті професори вийшли буцімто випадком в світлицю й попрямували до стола тихою рівною ступою, неначе червонясті ляльки сунулись чиєюсь захованою потайною рукою (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 843.

Коментарі (0)

СУНУ́ТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Кинутися до кого-, чого-небудь. — Лупурелло вдарив офіцера палицею. Тоді всі офіцери сунулись до Лупурелла, добре попобили (Нечуй-Левицький, V, 1966, 143); — Брешшеш! — засичала Пріська, знову сунувшись до Грицька (Панас Мирний, III, 1954, 125);
//  Ураз побігти, понестися куди-небудь (перев. про багатьох). Не швидко бідні [вельможі] схаменулись І в ратуш [ратушу] підтюпцем сунулись. Уже як вечір наступив (Іван Котляревський, I, 1952, 186); — Як князь проїде й нарід [народ] сунеться за коляскою, ми з тобою підемо у степ і там десь пересидимо у балці (Гнат Хоткевич, I, 1966, 108);
//  Спрямувати свій інтерес на кого-, що-небудь. Від ласощів аж віття гнуться, Не знаєш, до чого й сунуться: — Мигдалики і виноград, — їси, їси, аж рад (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 75);
//  Потрапити куди-небудь через власну необачність. Із дверей мов лихий пхнув жінку, трохи коневі під ноги не сунулась (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 119); Один із зголоднілих птахів сунувся мені просто в руки (Іван Сенченко, Опов., 1959, 294).

2. розм. Прийти, прибути, з'явитися куди-небудь; поткнутися. [Хорунжий:] Нехай тільки сунеться [Гаркуша], то ми його на першій осиці провітримо! (Олекса Стороженко, I, 1957, 293); Сунулись були туди раз і качки, але їм такого перепало від учителя, що вони з того часу обминають ставок десятою дорогою (Олесь Донченко, I, 1956, 51);
//  у сполуч. із інфін. Спробувати що-небудь зробити. З троянди квіточку Івась сунувсь зірвать (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 186); Я [цибуля] сердита зроду: Хто задивиться на вроду Чи сунеться цілувать — Буде сльози проливать (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 216);
//  Зробити спробу влаштуватися куди-небудь працювати, вчитися і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 844.

Коментарі (0)