СУ́РЕ́МКА, и, жін. Зменш.-пестл. до сурма. Музика луна: голосять скрипки й стогнуть суремки (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 43); * Образно. Не змовкає [комар] ні на мить, В срібну суремку сурмить (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 32); * У порівняннях. Цвіркуни, буцім суремки. Цвірчать до тебе із нори... (Українські поети-романтики.., 1968, 482).