в означеннях
Тлумачення, значення слова «сурмити»:

СУРМИТИ 1, млю, миш; мн. сурмлять; недок.

1. неперех. Подавати сигнал сурмою (див. сурма). Стояли біля входу піонер і піонерка і в сурми сурмили (Оксана Іваненко, Пошта.., 1943, 6); Уже в полку горніст сурмить, Гукав хлопця до походу (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 133);
//  Грати на сурмі або іншому духовому музичному інструменті. Розлігшись на траві, в сопілочку сурмить [селянин] І за волами наглядає (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 58); Сурмить [Войський] і гаї сколихує до дна.. У грі — історія денного полювання: Ось тихий перелив — то гасло до шукання, Ось дальні відгуки — пси гонять по слідах, Ось ніби грім гримить — то постріли в кущах (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 141).

2. неперех. Видавати звуки, звучати (про духові музичні інструменти). Три дні гримали самопали, три дні сурмили смутно сурми, три дні лились козацькії сльози (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 84); Фанфари сурмлять і змовкають, і враз в несподіваній тиші Забив барабан (Микола Бажан, Роки, 1957, 258);
//  Видавати або утворювати звуки, схожі на звучання сурми. Дзвеніли, бриніли, сурмили комарі (Юрій Яновський, II, 1958, 199); Вітер.. тужно завивав у ярах і побідно сурмив у високості (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 139); Чи є тайга, де б не сурмив олень? (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 303).

3. перех. і неперех. Звуком сурми сповіщати про що-небудь. [Ярослав:] Гей, зараз же сурмити скрізь тривогу (Іван Кочерга, III, 1956, 82); В козацькому таборі по знаку гетьмана сурмили зустріч ханові (Яків Качура, Вибр., 1953, 152); [Хмельницький:] Сурмачам в похід сурмити (Олександр Корнійчук, I, 1955, 235);  * Образно. Сурмити ранок почали півні (Іван Нехода, Дніпр, край, 1939, 77).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 855.

Коментарі (0)

СУРМИТИ 2, млю, миш; мн. сурмлять; недок., перех. Фарбувати (брови, вуса і т. ін.) сурмою (див. сурма 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 855.

Коментарі (0)