в означеннях
Тлумачення, значення слова «сушити»:

СУШИТИ, сушу, сушиш, недок., перех.

1. Позбавляти вологи, робити що-небудь сухим, помістивши його на повітрі, в теплому місці, біля вогню, на сонці. [Поліксена (трошки збентежена):] Мої рабині під вікном були, сушили вовну, чули ненароком розмову вашу (Леся Українка, II, 1951, 291); Баба сушить гроші коло вогню, — запліснявіли були (Гнат Хоткевич, II, 1966, 163); В хаті Ганна.. розпалила дрова, розвісила сушити вологий Катеринин одяг (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 30); Якось на горищі, як розвішувала сушити білизну, зустрілася Захарова з Сашею, дочкою робітника (Олесь Донченко, II, 1956, 113);
//  Позбавляючи вологи, робити сухішим, сухим. Люде б сонце заступили, Якби мали силу, Щоб сироті не світило, Сльози не сушило (Тарас Шевченко, I, 1963, 32); Вітер приносить дощі, але вони теплі, і сонце за півгодини все сушить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 406); Весняне сонце ясніло у всій красі, топило сніги, сушило болота і втискалося до кожного кутика (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 103); Вода не давала суховіям сушити ґрунт (Радянська Україна, 29.IX 1950, 2); Якусь хвилину отак і стояли, занімівши,.. тільки час від часу гарячими губами сушили одна одній змокрілі щоки (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 51);
//  Викликати відчуття сухості у горлі, на губах, язиці і т. ін. Холод пройняв все її тіло, тоді як зітхання гаряче-гаряче так і смаже уста, так і суше [сушить] у роті (Панас Мирний, I, 1954, 311); Палюще дихання пустині сушило губи (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 266); Жага йому шалена у грудях сушить, дихать не дає (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 382);
//  безос. — Ніч холодна, а пити... просто сушить всередині (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 247);
//  Робити що-небудь сухим, витираючи або промокаючи його чимсь. Вони сушили очі хустинками з чорними траурними бережками (Юрій Смолич, II, 1958, 118).
Сушити зуби див. зуб.

2. Видаляючи вологу з рослин, плодів, ягід і т. ін., робити їх сухими і придатними для зберігання; засушувати, висушувати. Потім її стала [Маріула] вчити І лікарувати [лікарювати], Які трави, що од чого, І де їх шукати. Як сушити, як варити... (Тарас Шевченко, II, 1963, 315); Він косить траву і сушить сіно, для них [звірів] будує хліви і стайні (Іван Франко, IV, 1950, 121); Іриней готував для нього різні ліки, ходив за ними кудись далеко в ліс, а потім кип'ятив, сушив, розтирав (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 186); У жилих будівлях під навісами сушили і зберігали овочі та фрукти (Дерев'яне зодчество України, 1949, 61); На вози вантажили для них сухий пайок, пекли хліб, сушили сухарі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 246); В сушарці яблука починають сушити при температурі 75—80 градусів (Колгоспник України, 6, 1956, 39).

3. перен. Підриваючи здоров'я, робити худим, ослабленим; виснажувати, знесилювати. Сушить чоловіка не робота, а турбота (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 187); Яка та панська робота важка та нагальна, як вона її сушить та в'ялить (Панас Мирний, IV, 1955, 36); Страшна туга підривала її сили і сушила тіло, і дівчині інколи здавалося, що вона опускається на дно глибокої ями (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 21); Не старість, а горе і безправ'я сушать і гнуть людину (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 258);
//  Завдавати моральних страждань; мучити. Рум'яна, гарна на лиці, Хороша, з чорними бровами, Вона сушила молодців Своїми ясними очами [очима] (Степан Руданський, Тв., 1959, 60); — Не суши мене..; скажи мені щиру правду, чи слати до тебе старостів, чи ні? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 61); Ми глянули на неї всі втрьох. Ми сушили її очима, кололи наскрізь.., а слів підходящих не знайшли (Юрій Яновський, I, 1954, 84).
Голову сушити див. голова; Сушити мозок (діал. мізок, мізки) — напружено думати про що-небудь, намагатися зрозуміти що-небудь, розв язати складне питання. [Грінчук:] Десь там, — кажу, — сам [писар] у тій радниці сидить та над нашими справами мозок собі сушить (Іван Франко, IX, 1952, 59); З ніг Валить бабу горе! Все шука вона вузла [з грошима], Дума, сушить мізки (Степан Олійник, Вибр., 1959, 233); Сушити серце див. серце.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 874.

Коментарі (0)