в означеннях
Тлумачення, значення слова «сусіда»:

СУСІ́ДА, и, чол. і жін.

1. Те саме, що сусід і сусідка. Дівчинка, хоч невеличка, теж не гуляла: воду бралася сусіді носити, у городі в неї полоти (Марко Вовчок, I, 1955, 368); Коня сторгував [Карпо].. — Бач, — думаю, — й не похвалився, дарма що товариш і сусіда (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); [Галушка (до Степана) Бачиш, ото хата мого сусіди. Там живе голова колгоспу «Смерть капіталізму», Часник (Олександр Корнійчук, I, 1955, 295); Підбіг рум'яний кучерявий унтер, викликав із строю старого солдата, сусіду Шевченкового по нарах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 108); Сів [Павло] на вільне [місце] біля самої грубки. Ще добре, що хоч сусіда його згодився помінятися з Чумаком місцями, хоч сіли вдвох (Андрій Головко, II, 1957, 264); Не спромоглася на те ассіріян прославлена зброя, Тільки сусіду свого перси збороти могли (Микола Зеров, Вибр., 1966, 374); Занадивсь ото до мене той панок Серединський. Ходив передніше сам, а це вже почав ходити з нашим сусідою, дідичем Хоцінським (Нечуй-Левицький, I, 1956, 124);  * Образно. Вибирав [вітер] якусь деревину, натискав на неї цілою силою і ломив.., аж поки не крикне і не впаде в обійми переляканих сусід (Гнат Хоткевич, II, 1966, 221).

2. Те саме, що підсусідок. — Присудили ваш двір віддати писареві... от твоя мати і пішла у сусіди... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 461); — Хоч би кого у сусіди пустив — все б.. веселіше жилося... (Панас Мирний, IV, 1955, 43);  * Образно. — Тяжко, тату, Із своєї хати До турчина поганого В сусіди прохатись (Тарас Шевченко, II, 1963, 344).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 856.

Коментарі (0)