СУТЯ́ЖИЩЕ, а, чол. і жін. Збільш. до сутяга. Бачив [Чіпка], як усміхались судовики, переглядаючись між собою й показуючи очима на секретаря. — Сутяжище! — бовкнув Чіпка вголос, вийшовши надвір (Панас Мирний, I, 1949, 254).
СУТЯ́ЖИЩЕ, а, чол. і жін. Збільш. до сутяга. Бачив [Чіпка], як усміхались судовики, переглядаючись між собою й показуючи очима на секретаря. — Сутяжище! — бовкнув Чіпка вголос, вийшовши надвір (Панас Мирний, I, 1949, 254).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 862.