СУ́ТКИ, ток, мн., рідко. Те саме, що доба 1. Лежить, лежить Бондарівна Сутки ще й годину, Поки звелів пан Каньовський Зробить домовину (Народна лірика, 1956, 104); — Та й утомився ж я, Никифор Іванович... Ви не повірите: двоє суток з повозки не злажу... (Панас Мирний, I, 1949, 377).
СУТКИ́, ток, мн. Вузький прохід (між двома будівлями, тинами і т. ін.). Сутками, сутками, пітьмою забігла до Дзельманового двору Маріка (Марко Черемшина, Тв., 1960, 140).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 860.