в означеннях
Тлумачення, значення слова «сутність»:

СУ́ТНІСТЬ, ності, жін.

1. Найголовніше, основне, істотне в кому-, чому-небудь; суть, зміст. Глибокий внутрішній струс мовби відкрив йому очі ширше на світ, на саму сутність життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 309); — Людина може збагнути справжню сутність подій — це ясна річ (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 158); Людина усвідомила силу науки з того часу, коли почала замислюватися над сутністю небесних явищ (Вечірній Київ, 4.IX 1969, 3); За допомогою біохімічних методів розкривається сутність таких дуже важливих життєвих процесів, як обмін речовин, дихання, бродіння, фотосинтез тощо (Комуніст України, 9, 1962, 44).

2. У філософії — головне, визначальне в предметі, що зумовлене глибинними зв'язками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення. Поняття (пізнання) в бутті (в безпосередніх явищах) відкриває сутність (закон причини, тотожності, відмінності etc.) — такий є справді загальний хід усього людського пізнання (всієї науки) взагалі (Ленін, 29, 1972, 281); Яскравим зразком застосування ленінських принципів діалектики як теорії пізнання до наукового розкриття сутності найскладніших явищ сучасної історичної епохи є Програма КПРС (Комуніст України, 4, 1962, 26).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 860.

Коментарі (0)