в означеннях
Тлумачення, значення слова «сутулий»:

СУТУ́ЛИЙ, а, е. Із трохи згорбленою спиною і висунутими наперед плечима (про людину, постать). Високий, сутулий, у брезентовому плащі, він ходив із сажнем по полю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14); Спустілим скотним двором мовчазно прочвалало двоє літніх людей — жінка і сутулий чолов'яга в потертій шкіряній тужурці (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 276); Кузьмін дивився на його сутулу, зовсім висохлу постать (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 126);  * Образно. Село.. поволеньки підіймається до того пагорба, на якому гне старі плечі сутула, з замшілими притворами церква запорозького типу (Михайло Стельмах, I, 1962, 412);
//  у знач. ім. сутулий, лого, чол.; сутула, лої, жін. Людина, яка має трохи згорблену спину і висунуті наперед плечі. — Отут би нам, Митю, попрацювати. Хоч з тиждень, — сказав сутулий (Микола Олійник, Туди, де бій, 1971, 6);
//  Трохи згорблений (про спину), висунутий наперед (про плечі). Завадкова вийшла, не прощаючись. У неї були довгі чоловічі стопи і сутула, наче у вантажника, спина (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 344); Сутулі плечі беганова горбатяться над столом. Світло з-під абажурчика падає йому на обличчя (Олесь Донченко, II, 1956, 293).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 862.

Коментарі (0)